Благоволительки – Джонатан Літтел, 2009

Одразу попереджу, що буде дуже довгий текст…

Після різанини армії рф у Бучі, де було закатовано тисячі цивільних людей, зґвалтовано сотні жінок, дітей, літніх людей, у мене крутилося лише одне питання “ЯК?”. Як це трапилось? Невже в армії рф лише садисти? Як у цих покидьків можуть бути сімʼї, дружини, діти? Як таке чисте зло може існувати в сучасному суспільстві?

Саме тому я вирішила почитати книгу “Благоволительки” (The Kindly Ones) французько-американського письменника Джонатана Літтела. Адже вона про колишнього офіцера СС, який не з чуток знає, що таке війна та зло. Так, я знаю, що це фікшн, але автор доклав багато зусиль, щоб його написати. Він приїздив до України, провів багато часу в архівах, читаючи історичні документи, досьє, статті. Саме тому ця книга сповнена історичними фактами: іменами реальних постатей, описами подій, ландшафтними деталями, цифрами та іншими нюансами. Багато істориків хвалять письменника за історичну точність та правдивість. Джонатан Літтел навіть отримав Гонкурівську премію за цей твір.
Щодо подій в Україні я напишу трохи нижче.

Continue reading Благоволительки – Джонатан Літтел, 2009

Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі – Віктор Франкл, 1946

Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як.
Фрідріх Ніцше

Коли почалась війна, я перебувала у прострації. Я зовсім не розуміла як жити, що робити. Майбутнього не існувало взагалі. Все, що існувало в моєму житті – це новини, новини, новини. Значення “час” зникло. Всі дні перетворились на один безперервний день – 24 лютого.
Мене хвилював мій стан: мене хвилювало як не зійти з розуму від тривоги та страху, як жити в такий важкий період та взагалі як жити далі. Перші тижні я не могла читати, жодної сторінки. Але потім я почала шукати відповіді на мої питання. Так у моєму житті зʼявилась книга Віктора Франкла “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі”.

Віктор Франкл – відомий австрійський психіатр та психолог. В 1942 році він потрапив до концтабору Терезієнштадт. З жовтня 1944 до кінця війни перебував в Аушвіці. Саме цей досвід привів Віктора Франкла до власного методу психотерапії – логотерапії. Якщо коротко, то логотерапія – це пошук людини власного сенсу життя. Навіть у стражданні можна знайти сенс.

Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що у світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.

Continue reading Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі – Віктор Франкл, 1946

Слава Україні!

24 февраля в 5 утра вся моя жизнь, как и жизнь почти всех украинцев изменилась. На нашу независимую, цветущую, развивающуюся Украину напали российские войска. Никогда не думала, что я в своей жизни услышу вой сирен, не говоря уже слышать их изо дня в день. Никогда не думала, что я в своей жизни буду сидеть в бомбоубежище и надеяться, что всё будет хорошо. Никогда не думала, что мои близкие будут ходить с автоматами, чтобы защищать свою землю, свой город от армии россии. Но это моя реальность. Наши города разрушены, много городов обстреливают в даную минуту, пока я пишу текст. За эти дни россияне убили огромное количество мирного населения Украины: невинных детей, их родителей и пожилых людей.
Сейчас как никогда я горжусь своим народом, их самоотдачей, их єдністю. Вместе мы сила! И мы обязательно выстоим!
Слава Україні!

Как-то лошадь входит в бар – Давид Гроссман, 2014

Дайте же ему рассказать его историю! (c)

Про книгу “Как-то лошадь входит в бар” израильского писателя Давида Гроссмана я узнала из инстаграмма Александра Роднянского, где он её советовал для чтения. Не знаю почему, но я подумала, что это автобиографичная книга настоящего стендапера. Поэтому когда начали появляться новые персонажи, стала подозревать, что что-то не так. А то что этого автора я уже читала, а именно роман “С кем бы побегать” вообще забыла. К тому же он мне очень понравился.
Так что только с 20% я начала по-другому относиться к этой книге. И я рада, что её не бросила, она пронзила меня своею болью, трагичностью, искренностью. Не просто так роман был удостоен Международной Букеровской премии. И мне очень обидно, что у этой книги мало читателей на лайлибе, да и оценка 3,4, хотя и понимаю почему так.

Сюжет простой. 57-летний комик Довале выступает со своей программой. Шутки-хуютки (именно так, они очень похожи на шутки “бати”), и в какой-то момент он начинает рассказывать историю из жизни. Опять же ничего странного, так все делают стендаперы. Но его история вызывает не смех или улыбки, а недоумение, тревогу и огромную печаль. Довале рассказывает про один день из его жизни – день, когда он узнал, что он едет на похороны к родителю.

Continue reading Как-то лошадь входит в бар – Давид Гроссман, 2014

Пусть танцуют белые медведи – Ульф Старк, 2008

“Нам о стольком надо было помолчать” (с)

Меня чем-то манит скандинавская литература. Пусть она немного холодная, немного необычная, но такая жизненная и цепляющая. Особенное место у меня в сердце занимают их детские книги – они по-своему очень милые и весьма колоритны.

Шведский писатель Ульф Старк – идеальный представитель этих книг. Его повести “Чудаки и зануды”, “Умеешь ли ты свистеть, Йоханна?”, “Сикстен” давно очаровали меня и красуются в списке “любимое”. Вот к ним добавилась ещё одна книга “Пусть танцуют белые медведи”.

Continue reading Пусть танцуют белые медведи – Ульф Старк, 2008