Архів теґу: #біографія та мемуари

Свято, яке завжди з тобою – Ернест Гемінґвей, 1961

XX ст, Відгуки, ,

Якщо тобі пощастило в молодості пожити в Парижі, то, хоч би куди потрапив далі, решту життя він уже буде з тобою: Париж — це свято, яке завжди з тобою. (с) ЕРНЕСТ ГЕМІНҐВЕЙ  Лист до друга, 1950 р.

У мене складні стосунки з Ернестом Гемінґвеєм. Хоча я прочитала лише 3 його книги, але я розумію, що це не мій автор. Коли я читаю його книжки, в мене нуль емоцій та нуль думок. Чесно, я не розумію чому. Але продовжую читати його книжки, щоб кожен раз впевнитися, що це не моє. Ось так було і з його автобіографічним романом “Свято, яке завжди з тобою” (A Moveable Feast). Мені настільки було некомфортно його читати, що не буду ставити навіть оцінку.

“Свято, яке завжди з тобою” – це книга спогадів про життя автора впродовж 1921–1926 років у Парижі. Тут безліч історій, які повʼязані з друзями або просто знайомими. Вони говорять, дискутують, подорожують, пліткують. А також описи як виживав автор зі своєю сімʼєю, адже вони були дуже-дуже бідні.

«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття.

1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.

Продовжувати читання Свято, яке завжди з тобою – Ернест Гемінґвей, 1961 →

Пройти крізь стіни – Марина Абрамович, 2016

Відгуки, Сучасна література, , , 

«Гармонійна, симетрична, барокова, неокласична, чиста, світла, на високих підборах, еротична, на шляху до успіху, з великим носом, величезною дупою, і вуаля: Абрамович!» (с)

Саме ці слова перераховувала Марина Абрамович, щоб описати себе. Чи це правда, читайте в її ж книзі “Пройти крізь стіни”. Але наскільки ми можемо їй довіряти, то вже інше питання))

Отже, розкажу свої враження від книги. Це буде дивний відгук, бо я весь час буду виправдовуватися, чому я поставила цій книзі 3.75, а не 5. Адже я не чула поганих відгуків, лише захоплені. Тому я буду тою людинкою, яка, вимбачте, не в захваті від неї.

“Пройти крізь стіни” – весь життєвий та професійний шлях Марини Абрамович. Важке дитинство. Жахливі стосунки з батьками. Відкриває для себе мистецтво. Створює картини. Перші перформанси. Перше кохання. Перші визнання. Подорожі. Закохується в Улая. 12 плодотворних років із ним у мистецтві. Подорож до аборигенів. Постійне пізнання себе та світу. Розлучення і нове кохання. Постійна праця. Світове визнання. Шамани та очищення. Постійні перформанси.

Продовжувати читання Пройти крізь стіни – Марина Абрамович, 2016 →

Портрет митця замолоду – Джеймс Джойс, 1916

XX ст, Відгуки, , , , ,


Одного дня, чудового-пречудового дня йшла собі дорогою корова-муня, і ця корова-муня, що йшла собі дорогою, зустріла хорошистого хлопчика на ім’я Малюк-Ласюк… (с)

Я – та людина, яка навіть не намагалась читати “Улісса”, бо впевнена, що нічого не зрозумію, адже не доросла до таких серйозних творів. Та й взагалі боялась братися за будь-який твір Джеймса Джойса з цієї ж причини. І дарма! Прочитавши його автобіографічний роман “Портрет митця замолоду” (A Portrait of the Artist as a Young Man), я усвідомила, що не варто боятися. Чи все я зрозуміла в тексті? Точно ні! Чи завадило мені це насолодитися книгою? Точно ні! Тому можна і треба читати!

По-юнацький бунтарський та грайливо-експериментальний автобіографічний роман Джеймса Джойса (1882 – 1941) «Портрет митця замолоду» (1916) є яскравою оповіддю про емоційне та інтелектуальне дорослішання. Дублінське дитинство і юність Стівена Дедала, його пошуки власної ідентичності за допомогою мистецтва і поступове звільнення від пут родини, релігії та патріотичного обов’язку є водночас і злегка замаскованим автопортретом молодого Джеймса Джойса, і універсальною за своїм значенням історією про пошук власного голосу, який кожен митець повинен віднайти, аби вповні стати самим собою. Опублікований у 1916 році, через два роки після появи друком знаменитої збірки оповідань «Дублінці», роман «Портрет митця замолоду» остаточно утвердив ім’я Джойса серед найвизначніших представників літературного модернізму.

Певна річ, я навіть не буду намагатися писати відгук на Джойса. Бо я точно не та людина, яка розбирається в його творчості. Але все-таки хочу поділитися своїми відчуттями та думками після прочитання.

Продовжувати читання Портрет митця замолоду – Джеймс Джойс, 1916 →

Born A Crime – Trevor Noah, 2016

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Легко про важливе

Обожнюю книжки, від яких жодних очікувань, а вони вражають. Так у мене було з автобіографічною книгою “Born A Crime: Stories from a South African Childhood” південноафриканського коміка Тревора Ноа. Я про неї дізналася зі сторіз Маріам Найєм, і дуже їй вдячна, що вона про неї розповіла.
Знаєте, коли чуєш, що комік пише автобіографічну книгу, відразу уявляєш, що це буде щось про те “як пацан к успєху шол”. Потім дізнаєшся, що він з Південної Африки, тож думаєш, що це буде щось ще про бідність та расизм. Але що точно ти не очікуєш, що це буде про імперіалізм, апартеїд* та домашнє насилля! А даремно! Бо ця книга саме про це. І вона чудова!

Отже, Тревор Ноа у своїй біографії пише про своє життя в Йоганнесбурзі. З самого дитинства до відʼїзду з нього. Воно припадає на часи апартеїду та його повалення. Тож смішні історії переплітаються з жахливими расовими дискримінаціями.

Продовжувати читання Born A Crime – Trevor Noah, 2016 →

Маус: Сповідь уцілілого – Арт Шпіґельман, 1980

XX ст, Відгуки, , , , , ,

 – Це чудо, що він вижив. – Ага, але в певному сенсі він не вижив. (с)

Книг про Голокост написано вже чимало. Вони різні: різні жанри, на реальних подіях та на вигаданих, хороші та погані. Особисто я вважаю, що це добре. Якщо погано написана книга спонукає читача почитати якусь історичну інформацію про Голокост, то це вже й не така погана книга.

“Маус: Сповідь уцілілого” (Maus. A Survivor’s Tale) Арта Шпіґельмана – це також книга про Голокост. І вона дуже незвична, адже це графічний роман. І це поки що єдиний графічний роман, який здобув Пулітцерівську премію. Саме завдяки такому формату, книга приваблює ширшу авдиторію. А це важливо, щоб люди знали та памʼятали про ті жахіття.

Тим паче, коли вона відтворює реальні події, адже це автобіографічний роман. Арт Шпіґельман – американський художник єврейського походження. Його батьки, польські євреї, пережили Голокост, але багато членів сімʼї загинули. Вони перебували в єврейському гетто, потім в концтаборі, переховувались у знайомих, але все ж таки потрапили в Аушвіц. Саме досвід батька ліг в основу роману.

Продовжувати читання Маус: Сповідь уцілілого – Арт Шпіґельман, 1980 →