Tag Archives: #гумор

The Matchmaker of Périgord by Julia Stuart, 2007

Я не раз писала, що чергую важкі книжки з легкими. Зараз же під час війни бажання читати більше легкої літератури зросло. Що зовсім не дивно, адже навантаження на психіку дуже сильне. Тому хочеться розслабитись та поринути у світ добра та любові.

Потрапити у цей світ мені допомогла книжка англійської письменниці Джулії Стюарт “The Matchmaker of Périgord”. Вже колись ця авторка рятувала мене від реальності за допомогою роману “The Pigeon Pie Mystery”, від якого я отримала величезне задоволення. Тому була впевнена, що і “Сваха з Перигору” також допоможе розрадити воєнні дні. І зовсім не помилилась.

Це історія про немолодого перукаря Гійома, який не витримав підступної конкуренції у професійній сфері. Одного дня він кардинально змінив роботу. А саме відкрив агенцію знайомств. І наплювати, що у їх маленькому селі усього 33 людини. І наплювати, що всі один одного знають. Адже усі шукають любові.

Continue reading The Matchmaker of Périgord by Julia Stuart, 2007

Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

Я часто читаю легкі книжки, щоб відпочити й емоційно, й інтелектуально. Тому не розумію о ці поняття “guilty pleasure”, адже не можна постійно їбашити, розвиватися, вчитися та працювати. Усім нам потрібен відпочинок. Саме тоді приходять на поміч прості, банальні, часто сентиментальні романчики, які не викликають сильні емоції. Вони розважають, більшого від них і не треба.

Якраз таку я шукала книгу, і обрала “Where’d You Go, Bernadette” або “Де ти поділась, Бернадетт?” американської письменниці Марії Семпл. І я не помилилась, адже цей роман чудово мене розважив. З деякими нюансами…

Continue reading Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

Моцарт 2.0 – Дорж Бату, 2020

Світ ловив мене, але щось пішло не так. (с)

Ім’я українського письменника Доржа Бату останнім часом часто маячить в інтернеті. На жаль з неприємним відтінком. Наче Бату трохи прикрасив свою автобіографію, стверджуючи, що він співпрацює з НАСА. Не хочу в це вдаватися, а краще поговоримо про його книжку “Моцарт 2.0”. Чула багато позитивних відгуків на неї, але на жаль не можу сказати, що я в захваті. 

Анотація до книги:

Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.

Continue reading Моцарт 2.0 – Дорж Бату, 2020

Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987

Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)

“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.

Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.

Continue reading Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987

Український nonfiction: Катя Бльостка “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…”, 2021

Все буде добре. (с)

Після Ірени Карпи та її “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете” я трохи розчарувалась в українському nonfiction. Але велика купа хороших відгуків на “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…” Каті Бльостки змусили мене ризикнути й все ж таки придбати її. Правда купила її в аудіоформаті, про що зараз жалкую, адже впевнена, що захочу перечитати її. Бо це просто чудова, смішна та дуже корисна книжка, яка розвінчує багато мітів щодо материнства.

Катя Бльостка – українська блогерка, яка переїхала до США, де виховує 4 синів та собаку. Я про неї нічого не знала, але після прочитання книжки почала фоловити в інсті. Катя дуже смішна і завжди підіймає мені настрій, тому highly recommend.

Continue reading Український nonfiction: Катя Бльостка “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…”, 2021