Архів теґу: #мистецтво

Художниця тіла – Дон Делілло, 2001

Занурся глибше. Хай це потягне тебе вниз. Іди, куди воно тебе веде. (с)

Прочитала роман “Художниця тіла” Дона Делілло і це просто вибух мого мозку. Нагадаю, що Делілло – це якраз отой трушний американський постмодернізм, якого всі бояться. І я в тому числі. І ця книга підтверджує, що недаремно.

У мене дуже сумбурні відчуття після прочитання. Перші 30% книги викликали захват. Це поетичне, психологічне, незвичне щось, що мені важко пояснити. Наступні 40% були важкі. Я не розуміла, що відбувається, просто будувала теорії, що ж, бляха муха, коїться. Але останні 30% мене вразили. Це та книга, коли фінал (трошечки) допомагає зрозуміти її (тому дочитуйте її!)). Після прочитання в мене відразу ж зʼявилось бажання її перечитати, щоб краще відчути/зрозуміти текст, знаючи вже фінал (це як з Бійцівським клубом).

Про що ж ця книга:
головна героїня Лорен займається перфомансами завдяки своєму тілу, тобто вона і є художницею тіла. Її чоловік Рей закінчив життя самогубством. Це сталося раптово і неочікувано. Лорен сама у великому старому домі десь за містом намагається прожити цю утрату. Але одного дня вона знаходить дивного чоловіка на своєму горищі.

Продовжувати читання Художниця тіла – Дон Делілло, 2001

Книга для дітей – А. С. Баєтт, 2009

Вершилися чари. Усі це відчували: вершилися чари. (с)

У мене давно лежала «Книга для дітей» (The Children’s Book) англійської письменниці А.С.Баєтт. Правда, руснявою. Оскільки на обкладинці був солдат Першої світової війни, то була впевнена, що вона саме про війну. Але ось вона вийшла українською мовою, та ще й у перекладі Ярослави Стріхи. І я просто не змогла встояти перед нею. І як виявилось – книга не про війну (ну майже). І взагалі – це одна з найкращих книг, яку я прочитала за цей рік. Вона чудесна та дивовижна. 

Від книжки неможливо відірватися. Та й насправді і не хочеться. Давно в мене не було, щоб просто книга несла тебе, заколихуючи своєю атмосферою, розповідаючи цікаві історії. Я відчувала себе дитиною, яка слухає казки і була від цього щасливою.
Проте це не якась сонячна, радісна чи мила книжка. Ні, тут вистачає і складних історій: починаючи від безхатька-сироти та закінчуючи інцестом. Але навіть вони просякнуті магією 

Наші світи взаємопроникні.
 […]
Видимий і невидимий світи взаємоповʼязані й накладаються один на одного. Будь-якої миті можна спіткнутися і провалитися з одного світу в інший.

Продовжувати читання Книга для дітей – А. С. Баєтт, 2009

Пройти крізь стіни – Марина Абрамович, 2016

«Гармонійна, симетрична, барокова, неокласична, чиста, світла, на високих підборах, еротична, на шляху до успіху, з великим носом, величезною дупою, і вуаля: Абрамович!» (с)

Саме ці слова перераховувала Марина Абрамович, щоб описати себе. Чи це правда, читайте в її ж книзі “Пройти крізь стіни”. Але наскільки ми можемо їй довіряти, то вже інше питання))

Отже, розкажу свої враження від книги. Це буде дивний відгук, бо я весь час буду виправдовуватися, чому я поставила цій книзі 3.75, а не 5. Адже я не чула поганих відгуків, лише захоплені. Тому я буду тою людинкою, яка, вимбачте, не в захваті від неї.

“Пройти крізь стіни” – весь життєвий та професійний шлях Марини Абрамович. Важке дитинство. Жахливі стосунки з батьками. Відкриває для себе мистецтво. Створює картини. Перші перформанси. Перше кохання. Перші визнання. Подорожі. Закохується в Улая. 12 плодотворних років із ним у мистецтві. Подорож до аборигенів. Постійне пізнання себе та світу. Розлучення і нове кохання. Постійна праця. Світове визнання. Шамани та очищення. Постійні перформанси.

Продовжувати читання Пройти крізь стіни – Марина Абрамович, 2016