Але ми вважаємо, що все найцікавіше залишається в тіні, там, куди не сягає зір. (с)

Як я писала після прочитання “Зачарованої гори” Томаса Манна мені хочеться прочитати “Емпусіон” Ольги Токарчук, адже цей роман позиціонують як жіночою версією “Зачарованої гори”. І що я можу сказати, це чудова книга з Томасом Манном чи без нього)

Важко писати відгук на книгу, де багато що прояснюється в самому кінці (хоча будемо чесними, вже все ясно буквально з другої половини книги, якщо не раніше). Але спробую без спойлерів.

Отже, осінь 1913 рік. Мечислав Войнич – молодий львівʼянин, який вчиться на інженера, приїздить до Ґерберсдорфу лікуватися від сухот. Він живе в Пансіонаті для чоловіків, а на процедури ходить в санаторій. В пансіонаті він з іншими чоловіками випиває, ходить в гори, слухає місцеві легенди, а ще дискутує, хоча

Войнич уже помітив: хай би чого стосувалася дискусія - чи то демократії, чи то пʼятого виміру, чи ролі релігії чи соціалізму, чи Європи, чи сучасного мистецтва - все врешті-решт зводилося до жінок.

Продовжувати читання Емпусіон – Ольга Токарчук, 2022 →

Куди ми прямуємо? Що є метою часу? (c)

На обговоренні “Орландо” перекладачка Тамара Дуда (ака письменниця Тамара Горіха Зерня), відповідаючи на питання про сильних сучасних письменниць, відразу назвала Ольгу Токарчук. Я до цього ніколи не читала цю авторку (хоча дома маю її 5 книжок), тому посунула Ельфріду Єлінек і таки взялась за польську письменницю. Обрала її роман “Правік та інші часи”. І це було чудово. Сімейні саги в жанрі постмодернізму я ще не читала)

У центрі книги Правік.

Правік - місце, яке лежить у центрі всесвіту

Правік охороняється з кожної сторони архангелами, а мешканці мають прізвища Небесні, Божі або ж Серафини. (Про Бога і його пошуки поговоримо трохи пізніше, але вже очевидно, що біблійних алюзій тут багато). А також Правік захищений з усіх сторін лісом або ж річками. Правік – цілий світ, з якого дуже важко вирватися.

Продовжувати читання Правік та інші часи – Ольга Токарчук, 1996 →