Що ж це діється, що діється… (с)

Моєю першою книгою, яку я прочитала після перерви, став роман “Двійник” Жузе Сарамаґу. Це вже 5 книга, яку я читаю у португальського автора. І він все ще мені подобається)

Сюжет супер простий: головний герой – сіренький учитель історії дізнається, що в нього є двійник. Цей двійник живе в його місті, має таке ж тіло, такий же голос, навіть шрами. І це трохи зводить з розуму героя.

 Одразу мене підкупив гумор, а точніше іронія автора. Особливо мені сподобались довгі діалоги здорового глузду в голові героя. Вони просто чудові. Думаю, багато хто впізнає себе)

Продовжувати читання Двійник – Жузе Сарамаґу, 2002 →

Історія людства – це історія всіх непорозумінь із Богом, бо ані він нас не розуміє, ані ми його. (с)

Хочу розповісти свої враження від книги «Каїн» Жозе Сарамаґо (буду використовувати таку транслітерацію, як і це видання).
Почну з того, що я люблю Сарамаґо. Його «Сліпота» (обережно, рос мова) мене вразила. А «Смерть бере відпустку» насмішила. Це зовсім різні книги, тому я не знала, яким же буде «Каїн» – серйозним чи саркастичним.

Перше, на що звертаєш увагу, що у книзі немає діалогів. Але це типова фішка автора, тому я до цього звикла. Також тут майже немає абзаців. Тобто це просто полотно тексту, але читається це полотно доволі легко. 
Спочатку я відчувала дискомфорт від жартів і намагання автора іронізувати над створенням Адами і Єви. Слава Ктулху, це швидко пройшло. Поступово виникає якраз цікавість: куди ж автор приведе свого героя і мене разом із ним.

Сюжет книги простий: бог укладає договір із Каїном про розподіл відповідальності за смерть Авеля. Тобто він визнає, що таки трохи винен у смерті Авеля. І я зараз про бога, а не про Каїна. Але все ж таки карає Каїна “ти станеш блукальцем, який вічно тинятиметься по світу”. Так і трапляється. Братовбивця подорожує не лише місцями, але й часом. Він стає свідком “падіння” Вавілону, знищення Содоми і Гоморри, війна ізраїльтян проти мадіанітів, випробовування Йови тощо. І весь цей час Каїн думає, то який же насправді бог: милосердний чи божевільний.

Продовжувати читання Каїн – Жозе Сарамаґо, 2009 →

Наступного дня ніхто не помер. (с)

Недавно сімʼєю грали в гру, де треба було відповідати на різні питання. Одне з них було «ваша найбільша мрія», на що моя мама відповіла «щоб не вмирали люди». І ми почали обговорювати наслідки такої мрії.
І ось я читаю книгу “Смерть бере відпустку” португальського письменника Жузе Сарамаґу, яка саме про це. І мені вона дуууже сподобалась.

 Назва твору сама за себе говорить. В одній країні з 1 січня люди перестали вмирати. В інших країнах все як завжди, в цій же – всі живі. Навіть, якщо людину розрізати навпіл, вона буде жива, але в комі. 

Наступного дня ніхто не помер. Цей факт, геть супротивний життєвим нормам, спричинив в умах велетенське заворушення, і то цілком виправдано, досить-бо пригадати собі, що в сорока томах всесвітньої історії не згадувалося хоч би про один подібний випадок, щоб за цілий день, за всі його щедро виділені двадцять чотири години, чи вже денні, чи нічні, чи ранкові, чи вечірні, не сталося жодного переставлення через хворобу, падіння з летальним наслідком, успішне самогубство, нічим-нічогісінько в повному сенсі слова.

Продовжувати читання Смерть бере відпустку – Жузе Сарамаґу, 2005 →