Отже, наші тевтонці. А саме роман “Сатанів. Тевтонське прокляття” Катерини Липи. Почну з поганого: мужніх накачаних українських лицарів на конях було мало. Якщо точно, то лише четверо. Та й чи були вони накачаними – також питання, на жаль, без відповіді.
Але навіть незважаючи на такий величезний мінус, книга мені сподобалась. 

Тепер про хороше. Насправді це непоганий пригодницький роман у декораціях середньовічної України. 

Події розгортаються у 1410 році в місті Сатанів. Головний герой Василь Крук – молодий боярин і лицар. Брав участь у великій Грюнвальдській битві під час війни Королівства Польського, Великого князівства Литовського та королівства Русь проти Тевтонського ордену. Проявив себе хоробрим воїном і трохи мародером🫥 Ці речі, певна річ, зіграють свою роль в його житті. 

Продовжувати читання Сатанів. Тевтонське прокляття – Катерина Липа, 2024 →

Твоя совість ось-ось прокинеться. Ласкаво прошу до пекла… (с)

Як я писала у відгуці на “Аркан вовків” Павла Дерев’янко, література розвивається тільки тоді, коли зʼявляються книжки різних жанрів на будь-який смак: від фентезі до трилерів. Саме тому я радію, коли мені трапляються українські твори НЕ романи. Так я розумію, що українська література активно розростається, як якістю, так і кількістю.

Беручи книгу “Білий попіл” Ілларіона Павлюка, я нічого не знала про неї: ні про що вона, ні її жанр. Тільки те, що Павлюк – гарний письменник. Тому я була приємно вражена, коли зрозуміла, що це містичний детектив, сюжет якого розгортається у 19 столітті.

Продовжувати читання Білий попіл – Ілларіон Павлюк, 2018 →

Храни, Заступница, живых и мертвых. (с)

Заключительная часть трилогии «Дети Великого Шторма» Наталии Осоян вышла под названием “Белый фрегат” (отзывы на первую часть и вторую часть). У меня мало мыслей по поводу неё, но попробую что-то выжать из себя. Книга мне понравилась, хотя от пиратского авантюрного фэнтези почти ничего не осталось. Она больше напоминает темное фэнтези: с мрачной атмосферой и беспросветным будущим.

В этой части есть все ответы на мучившие нас, читателей, вопросы. И эти ответы, лично мне, не очень понравились. Я не говорю, что они слабые в художественном плане, предсказуемые или банальные. Нет, но эти ответы прошли мимо меня. Меня совершенно не зацепило развитие событий. Меня совершенно не зацепила развязка. То есть первая часть была интересной, увлекательной, а потом что-то изменилось, и я потеряла былой интерес.

Продовжувати читання Белый фрегат – Наталия Осояну, 2009 →

Одна ночь, один шаг, одно мгновение — иногда они бесценны. (с)

Вторая часть трилогии «Дети Великого Шторма» Наталии Осоян вышла под названием “Звездный огонь”. Отзыв на первую книгу «Невесту ветра» можно прочитать здесь.

После успешного поиска первой часть артефакта, команда пытается понять где спрятана вторая. Но не всё так просто. Мало того, что без помощи экипаж корабля не может разобраться в карте, так ещё и непонятные вещи происходят в океане. Всё чаще моряки видят черные корабли, некоторые даже нападают на порта. Кроме кракенов в море появляются другие ужасные неизвестные твари. Но самое главное, атмосфера на Невесте ветра не такая как была: не все члены экипажа преданны своему капитану как раньше.

Продовжувати читання Звездный огонь – Наталия Осояну, 2009 →