Я народилася 1920 року, у час пандемії іспанки, і помру 2020-го, під час пандемії коронавірусу. (с)

Почала читати роман “Віолета” чилійсько-американської письменниці Ісабель Альєнде і зрозуміла, що трохи втомилась від жіночих саг (повторюсь, жіночі книги це книги ПРО жінок, а не ДЛЯ жінок!). От читаю і розумію, що це вже було. І це було. І це. Але буквально з 5 сторінки мені було все одно, що я вже це все читала. Бо як же соковито, яскраво та барвисто пише авторка. Вона словами створює магію, яка затягує у вир історій. Тому я не могла відірватися від книги.

Історія проста: головна героїня Віолета пише історію свого життя своєму внуку. А оскільки вона прожила 100 років, то їй є про що розповісти. Її сімʼя була заможною, але після фінансової кризи, була змушена переїхати в маленьке поселення. Без грошей, без звʼязків, але з новими друзями і новими уявленнями про світ. Так Віолета поступово виростає, виходить заміж, закохується (саме в такому порядку), народжує, виховує дітей. Але вона ніколи не зраджує собі та своїм цінностям, хоча й не обійшлось без помилок.

Продовжувати читання Віолета – Ісабель Альєнде, 2022 →

“Оринин” Сашка Столового – це любов, це тепло, це наше. Дуже нравицця. 

Це дебютний роман автора, і я приємно вражена, бо він чудово написаний. Можна сказати, що це сімейна сага, адже це історія однієї родини з села Козіївка на Харківщині впродовж майже 100 років. Починається історія з Першої світової війни і закінчується десь на початку нульових (чесно кажучи, боялась, що буде і про нашу війну, але ніт).

В книзі 3 частини: син, чоловік, дід. Це життєвий шлях головного героя Дем’яна, син Араторна Орини (тому то він і Оринин) з родини Козиків. 

«Моя голубочко, ти справися. Того шо ці всраті жизнєні перепетії ще не знають, хто такі Козики. Не на тих нарвались».

Це ціла історія від діда і баби Демʼяна до його внука. І, певна річ, що окрім якихось особистих подій на життя героїв впливають і історичні: Голодомор, розкуркулення, Друга світова війна, совок з заборонами і контролем, Незалежність України.

Продовжувати читання Оринин. Роман про стелепного чоловіка – Сашко Столовий, 2024 →

Куди ми прямуємо? Що є метою часу? (c)

На обговоренні “Орландо” перекладачка Тамара Дуда (ака письменниця Тамара Горіха Зерня), відповідаючи на питання про сильних сучасних письменниць, відразу назвала Ольгу Токарчук. Я до цього ніколи не читала цю авторку (хоча дома маю її 5 книжок), тому посунула Ельфріду Єлінек і таки взялась за польську письменницю. Обрала її роман “Правік та інші часи”. І це було чудово. Сімейні саги в жанрі постмодернізму я ще не читала)

У центрі книги Правік.

Правік - місце, яке лежить у центрі всесвіту

Правік охороняється з кожної сторони архангелами, а мешканці мають прізвища Небесні, Божі або ж Серафини. (Про Бога і його пошуки поговоримо трохи пізніше, але вже очевидно, що біблійних алюзій тут багато). А також Правік захищений з усіх сторін лісом або ж річками. Правік – цілий світ, з якого дуже важко вирватися.

Продовжувати читання Правік та інші часи – Ольга Токарчук, 1996 →

Вершилися чари. Усі це відчували: вершилися чари. (с)

У мене давно лежала «Книга для дітей» (The Children’s Book) англійської письменниці А.С.Баєтт. Правда, руснявою. Оскільки на обкладинці був солдат Першої світової війни, то була впевнена, що вона саме про війну. Але ось вона вийшла українською мовою, та ще й у перекладі Ярослави Стріхи. І я просто не змогла встояти перед нею. І як виявилось – книга не про війну (ну майже). І взагалі – це одна з найкращих книг, яку я прочитала за цей рік. Вона чудесна та дивовижна. 

Від книжки неможливо відірватися. Та й насправді і не хочеться. Давно в мене не було, щоб просто книга несла тебе, заколихуючи своєю атмосферою, розповідаючи цікаві історії. Я відчувала себе дитиною, яка слухає казки і була від цього щасливою.
Проте це не якась сонячна, радісна чи мила книжка. Ні, тут вистачає і складних історій: починаючи від безхатька-сироти та закінчуючи інцестом. Але навіть вони просякнуті магією 

Наші світи взаємопроникні.
 […]
Видимий і невидимий світи взаємоповʼязані й накладаються один на одного. Будь-якої миті можна спіткнутися і провалитися з одного світу в інший.

Продовжувати читання Книга для дітей – А. С. Баєтт, 2009 →

Ох, довго думав Бог, аби людям усякі кари попридумувати. Довго і добре думав, кумо. А ми і не знаємо, за що… (с)

На жаль, я та людина, яка до повномасштабного вторгнення рф читала більше російську літературу, ніж українську. Я виросла на цих мітах, що українська література лише про журбу та село. А сучасна література взагалі не заслуговує на увагу.
Але бажання все ж таки читати щось українське було. “Солодка Даруся” Марії Матіос – одна з найперших книг, яку я прочитала, свідомо обираючи українських письменників чи письменниць. Хоча я прочитала її десь 10 років тому, але вона все ще доволі популярна в Україні. Саме тому і хочу поділитися своєю думкою про цю книгу.

Сюжет розгортається у 1970-х у невеличкому селі на Буковині. Головна героїня на імʼя Даруся ще доволі молода жінка. Її вважають німою та трохи несповна розуму. Вона майже ні з ким не спілкується, живе сама, страждає на сильні головні болі. Лише Іван Цвичок – такий же дивакуватий, як і вона проявляє до неї ніжні почуття. Він розуміє, що з нею щось в дитинстві трапилось, через що вона і досі страждає.

Продовжувати читання Солодка Даруся – Марія Матіос, 2004 →