Небезпека на людину чатує там, де немає Господа. (с)

Поняття “технотрилер” в мене точно асоціюється з українським письменником Максом Кідруком. Саме читаючи його біографію, я і дізналась що ж то таке. Вікіпедія пише, що “технотрилер — жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф.”

І саме такий роман “Де немає Бога” цього ж автора. Вже з обкладинки зрозуміло, що він буде про авіакатастрофу. І з перших сторінок читач стає свідком помилки за помилкою, що призведуть до цієї катастрофи.

Різні люди зі своїми проблемами та причинами опиняються в одному літаку, який направляється до Пекіну. Однак через низку подій (читай помилок) літак падає десь між Пакистаном та Китаєм. В живих залишаються лише 7 людей. Але найстрашніше чекає їх попереду: виживання в умовах екстремальних висоти та холоду, а також поступова втрата людяності.

“Володар мух” + “Аеропорт” + дрібка науки та теології = “Де немає Бога”. Це просто суміш жанрів. А саме виробничий роман плюс трилер, психологічний роман, горор, роман-катастрофа створюють блискуче комбо. І це прекрасно!

Виробничий роман: книжка починається з головної причини падіння – саме літака. Тому читач поринає у найдрібніші нюанси обслуговування літака: від технічної складової до професійного сленгу. І декого такі деталі дуже грузили або ж відволікали. Мені навпаки було цікаво, тим паче що це додавало ще більшого напруження та тривоги.

Трилер: як писала вище, ось ці почуття очікування та напруги з кожною сторінкою тільки зростали. Я розуміла, що автор до чогось нас готує, що незабаром щось трапиться (і я не про авіакатастрофу).

Психологічний роман: тут дуже багато місця віддається саме психології героїв. Для мене саме люди у цьому романі на першому місці. Не катастрофа, не спроби вижити, а саме поведінка людей у критичних ситуаціях та її зміна. І мені здається, автору вдалось створити живих персонажів: неприємних, жалюгідних, які викликають співчуття, а деякі – ні. Різних, але справжніх.

Горор: у книзі є багато сцен, які лоскочуть наші нерви. Деякі з них були жорстокі, деякі – моторошні, деякі – непередбачувані, навіть криваві.

Роман-катастрофа: думаю, тут і пояснювати не треба. Адже перша частина книги про те, чому ж літак впав, друга – як вижити у горах.

Дрібка науки та теології: насправді я применшила, адже тут зовсім не дрібка, а цілий мішок! Спочатку про науку. Читаючи післямову автора, можна зрозуміти як прискіпливо та скрупульозно Макс Кідрук готувався до написання роману. Достовірна інформація, технічні деталі – це величезна праця, яка викликає шану та повагу. Дуже багато реальних подій стали прототипами історій у книзі: від причин авіакатастроф до історії сестри священника. Особливо мене вразила трагедія на піку Перемоги у 1955 р, де з 12 людей вижила лише одна людина. І цих дрібниць безліч!

З теологією важче. Судячи навіть з назви твору, релігія відіграє тут не останню роль. Герої підіймають питання існування бога та його присутності. І у кожного свої відносини з вірою та богом. Ось ця фраза – є квінтесенцією роману:

[Герой] повертався туди, де давно немає Бога. Розказувати про те, що таке Бог.

Але я так і не зрозуміла, що ж хотів донести до мене автор. Що бог існує і що він був присутній на горі? Що ті хто вірив, ті й вижили? Що?

в житті кожного існує лінія, перетнувши яку, ми вже не можемо змінитися.

Отже, мені точно сподобалась книжка, але чомусь я не можу поставить їй 5 балів. Важко сказати чому… Наче і фінал приємно здивував (хоча я явно не очікувала такого), і не могла відірватися від сюжету. Але щось відштовхує… Можливо, жорстокість… Читати сцену про цуценят я так і не змогла, а просто прогорнула її. Вбивства людей мене не так лякають чи чіпляють, хоча задоволення я точно від цього не отримала. А можливо все ж таки кінцівка роману розчарувала… Адже в мене залишилось багато питань без відповідей: як про бога, так і історія про Брендона (не зрозуміла навіщо вона тут, наче вирвана з контексту. Але можливо вона вписується в задум автора про бога, а це я тупувата). Пізнавально, захопливо, є над чим подумати.