Tag Archives: #фантастика

Колонія. Нові Темні Віки – Макс Кідрук, 2023

Не варто забувати, що найлютіші бурі завжди починаються з легкого вітерця. (с)

Скільки б разів я собі не обіцяла не починати незакінчені цикли, завжди знаходиться книга, яка заманює мене. І я як віслючок, біжу за заповітною морквиною-книгою, наплювавши на свої власні обіцянки. Обіцянки-цяцянки. Скільки б я не тримала себе в лапках і навіть не дозволяла собі дивитися в сторону нового роману “Колонія” Макса Кідрука, він все ж таки якось опинився в моїй квартирі. Я не знаю як це трапилось. Реально, я чхнула, і ось я стою біля поштомата з розірваною коробочкою і “Колонією” в руках. Буду вважати, що це магія! Ні, не магія, а фантастика!

Важко писати про що книга, в якій 900 сторінок. Тому візьму анотацію:

2141 рік.
Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати його природу та, що найдивніше, зв'язок із нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.
Чисельність населення марсіанських Колоній перевищила сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукоємній економіці Марса та змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ті загрожують існуванню Колоній.
«Колонія» — перша книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

Але якщо коротко, то це історія про те, чому не варто сидіти в даркнеті ;)

Continue reading Колонія. Нові Темні Віки – Макс Кідрук, 2023

Знову й знову – Бен Елтон, 2014

Мені здається я не читала жодного поганого відгуку на роман “Знову й знову” (Time and Time Again) англійського письменника Бена Елтона. Тільки схвальні «захопливо» та «не відірватися». Саме тому і вирішила його почитати. І трошки розчарована…

Я не люблю писати короткі описи книжок, тому часто беру їх анатоції. Так я збиралась зробити і в цей раз. Але коли прочитала її, то дуже зраділа, що не читала її до того як взялась за роман. Адже вона спойлерить всю розвʼязку!
ТОЖ БУДЬТЕ УВАЖНІ ТА НЕ ЧИТАЙТЕ АНОТАЦІЮ ДО КНИГИ

2025 рік. Г’ю Стентон втратив родину. Його вигнали з армії. Загублений та одинокий, без сенсу життя та бажання жити далі. Але йому пропонують таємне і важливе завдання: відправитися в 1914 рік, не допустити велику війну і запобігти гибелі мільйонів людей. Тож Гʼю збирається врятувати ерцгерцога Франца Фердинанда.

Continue reading Знову й знову – Бен Елтон, 2014

Не озирайся і мовчи – Макс Кідрук, 2017

Відсутність виявів любові ще не вказує на те, що любові немає (с)

Про українського письменника Макса Кідрука я чула вже давно, але на мій сором тільки зараз прочитала його книжку. Мій вибір пав на роман “Не озирайся і мовчи”. Про нього я нічого не знала: ні про що він чи в якому жанрі він написаний. І я була приємно здивована. Що сюжет, що подача тексту, що майстерність автора підкорили мене, захопили до самісенького кінця.

Головний герой Марк – 14-річний хлопець, який обожнює науку. Але у школі через це його називають задротом та сміються над ним. Через збіг обставин хлопець стає свідком 2 смертей однокласників. Він не винен у цьому, але школярі починають його сторонитися або ж навпаки жорстко цькувати. Марк відчуває себе самотнім та кинутим. Одного вечора, піднявшись з телескопом на дах свого дома, він знайомиться з Сонею – дівчиною з паралельного класу. В них трапляється суперечка: Марк впевнений, що будь-що можна пояснити наукою та логікою. В той час як Соня знає, що наш Всесвіт має свої таємниці. Щоб побачити інший, паралельний світ потрібно просто проїхати у ліфті, виконуючи чіткі дії: певна послідовність поверхів, а також не озиратися і мовчати.

Continue reading Не озирайся і мовчи – Макс Кідрук, 2017

Пост – Дмитрий Глуховский, 2019

Глухому лучше слышно… (с)

Как же я завидую людям, которые только собираются слушать аудиокнигу “Пост” писателя Дмитрия Глуховского. Я уже пережила свой спектр эмоций: волнение, страх, удивление, восторг. И к сожалению, не смогу их заново прочувствовать (одна надежда – на потерю памяти)).

У Дмитрия Глуховского я прочитала почти все романы (кроме “Метро 2035”, но это временно). Почти все его книги написаны в жанре фантастики, кроме «Текста» – он в реализме. «Пост» же написан снова в жанре фантастики, а именно постапокалипсиса и мистики, что очень хорошо даётся автору.

В недалеком будущем после жесткой войны с использованием массового секретного оружия, от России осталась небольшая территория, которая называет себя Московской империей. Её восточные границы проходят по зараженной реке Волге. Именно в Ярославле располагается защитный пост, который охраняет выход с единственного уцелевшего моста. Пост выглядит как небольшое поселение с одной школой, столовой, домами и круглосуточным дозором на мосту. Что за мостом – никто не знает. Но в один момент всё меняется, когда из-за реки приходит монах.

Continue reading Пост – Дмитрий Глуховский, 2019

1984 – Джордж Оруэлл, 1949

Но ты не победишь, наша цепь не прервётся!
Скованных одной цепью, связанных одной целью.(с)

1984 год. Лондон.
Нет, это не тот год, когда сборная СССР по футболу обыграла в товарищеском матче сборную Англии со счетом 2:0, или когда была забастовка шахтеров против политики Маргарет Тэтчер, или когда в продажу поступил первый Apple Macintosh, или когда была создана группа Modern Talking (йомаха, йомасо, на-на-на-на). Нет. Это год, когда в мире существовало лишь 3 страны: Океания, Остазия и Евразия, и между ними всегда были войны. А в самих странах творилось черт-те что!

Continue reading 1984 – Джордж Оруэлл, 1949