Monthly Archives: Січень 2023

Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019

Порожнеча. Бездонна яма туги і жалю. (с)

Продовжуємо рубрику #Український nonfiction. Сьогодні це автобіографічний роман Каріни Саварини “Не вагітна”.

Мені 34. Я 11 років у шлюбі. У мене немає дітей. Певна річ, що питання «А коли діточки?» чула з чоловіком не один раз. Що дивно, частіше вони звучали в перші роки шлюбу. Зараз їх майже не чуємо. Як жартує чоловік, що всі вже зневірились. Я ж вважаю, що ми жорстко вибудували кордони, бо на кожне таке питання різко відповідали. Тому читаючи книжку «Не вагітна», розуміла про що говорить авторка. 

“Не вагітна” про дівчину Хрусталину, яка з чоловіком намагається завагітніти протягом 5 років. За цей час вона спробувала усе, що могла, але нічого не допомагало. З кожним новим циклом її психологічне здоровʼя тільки погіршувалось. Була спроба змінити життя, емігруючи до Чорногорії. Але бажання бути мамою не залишило її.

Continue reading Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019

Пісня дібров – Павло Дерев’янко, 2022

Завжди важко писати відгук на останню частину циклу. Особливо, якщо ви любите цей цикл. Так трапилось і з заключною книгою “Пісня дібров” трилогії «Litopys Siroho Ordenu» Павла Дерев’янка. Але я не думала, що буде аж так важко. Я не можу знайти правильні слова чи звести до купи думки та емоції. Бо я спустошена після прочитання цієї частини. Тяжко далась вона: багато смертей, багато втрат, багато зламаних життів…

Сюжет розгортається в 1854 році (через рік після подій другої частини). Вже рік “як лівобережжя Українського гетьманату загарбане Смарагдовою Ордою; Київ обложено військами безсмертного Темуджина”. Головні герої знову збираються разом, щоб дати відсіч ворогам та помститися.*
* але ж ми памʼятаємо з “Гаррі Поттера”, що найголовніший ворог – це ми самі.

Continue reading Пісня дібров – Павло Дерев’янко, 2022

Сліди на дорозі – Валерій Маркус, 2018

Про Валерія Маркуса в Україні я певна знають всі. Ну не всі, але багато людей. Хлопець, який пройшов АТО, написав про це книгу, вів ютюб про свої подорожі, а зараз у лавах ЗСУ. На нього приємно дивитися під час інтервʼю, його приємно слухати під час інтервʼю (хоча не з усіма його думками погоджуватися).

Саме тому я вирішила послухати його книгу “Сліди на дорозі”, тим паче з його начиткою. І я трохи у ступорі. Це та ситуація, коли через етичні міркування ти не можеш осуджувати людину через низку причин: починаючи з того, що він герой України, як і для мене особисто, закінчуючи тим, що він був на війні, а я ні. Але головний герой, прототипом якого і є сам Валерій Маркус, був мені неприємний, місцями дууже неприємний (*все, я це написала, можна видихнути від напруги*). Тому “Сліди на дорозі” дались мені важко (бля, мені здається останнім часом ця фраза є у кожному моєму відгуку). 

Continue reading Сліди на дорозі – Валерій Маркус, 2018

Кращі книги 2022

Чесно кажучи, в мене немає сил підбивати підсумки чи писати якісь банальні речі. Але в той самий час не можу цього не зробити.
Якщо 2021 рік був важкий особисто для мене, то 2022 рік був важкий для всіх українців. Цей рік змінив багатьох людей, і мене в тому числі.

За цей рік я прочитала лише 80 книжок. Дивлячись на умови, в яких я читала: а це в підвалах, комірках, під свічками, під вибухами, в лікарнях та в дорозі, то все-таки краще сказати не лише, а аж 80 книжок. З них 17 аудіокнижок, 12 англійською мовою та 28 книжок українських письменників та письменниць.

І як завжди список найкращих творів, які мене вразили у 2022 році:

Continue reading Кращі книги 2022