Tag Archives: #психологічний роман

Я бачу, вас цікавить пітьма – Ілларіон Павлюк, 2020

«Я [сердечко] БУСЬКІВ _АД». (с)

Я закінчила з “Білим попелом”, потім з “Танцем недоумка”, щоб перейти до головного боса  Іларіона Павлюка, а саме до роману “Я бачу вас цікавить пітьма”. Адже якщо ви хоч трохи крутитесь в книжних спільнотах, то ви просто не могли не чути про цю книгу.

Я змогла приборкати цього боса не з першої спроби. Я починала читати книгу вперше, коли була емоційно виснажена. І мене вистачило лише на першу главу, оскільки не змогла винести відчуття безнадійності та якоїсь чорнухи. Другий раз я почала читати вже більш в емоційно стабільному стані. І це зовсім інші відчуття. Книга захопила мене. 

Анотація  до роману:

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

«Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

Continue reading Я бачу, вас цікавить пітьма – Ілларіон Павлюк, 2020

Проблема Спінози – Ірвін Ялом, 2012


він повільно відійшов від причалу — назад, в обійми самотності. (с)

До цього я читала в американського психіатра та психотерапевта Ірвіна Ялома лише nonfiction, такі як “Питання життя і смерті” та “Ліки від кохання”. Це різні історії з його особистого життя та практики. Тому придбавши для книжного клубу “Вовчиці” (що на ютюб-каналі “Палає”) його книжку “Проблема Спінози” (The Spinoza Problem) була приємно здивована, що це художній твір. І він мені дуууже сподобався.

Ця книжка про життя двох реальних людей: Розенберґа та Спінозу. Альфред Розенберґ – пропагандист та ідеолог німецького нацизму. Під час Другої світової війни вивозив до Німеччини з окупованих міст твори мистецтва, цінні книги тощо. Бенто Спіноза – нідерландський філософ-гуманіст єврейського походження. Через погляди на релігію був відлучений від єврейської громади.
Протягом всієї книги Розенберґ намагається вирішити “проблему Спінози”. А саме чому великий Гете так любив та поважав якогось єврея Спінозу. Як єврей зміг написати визначний текст “Етика”? Як єврей став генієм?

Continue reading Проблема Спінози – Ірвін Ялом, 2012

Де немає Бога – Макс Кідрук, 2018

Небезпека на людину чатує там, де немає Господа. (с)

Поняття “технотрилер” в мене точно асоціюється з українським письменником Максом Кідруком. Саме читаючи його біографію, я і дізналась що ж то таке. Вікіпедія пише, що “технотрилер — жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф.”

І саме такий роман “Де немає Бога” цього ж автора. Вже з обкладинки зрозуміло, що він буде про авіакатастрофу. І з перших сторінок читач стає свідком помилки за помилкою, що призведуть до цієї катастрофи.

Continue reading Де немає Бога – Макс Кідрук, 2018

Я працюю на цвинтарі – Павло Паштет Белянський, 2016

Я вже багато років підписана на Фейсбуці на письменника Павла Белянського, відомого як Паштет. Мені подобається його гумор, його вміння бачити й помічати цей світ. Завжди з радістю читаю його. Зараз він на фронті (мене все ще дивує використання у моїй повсякденності слів фронт, війна, бомби тощо) та продовжує писати. Але ці замальовки вже не про звичне, а про війну. Справжню війну, яка змітає на своєму шляху міста, містечка, села. Знищені до тла населені пункти, життя людей, долі людей та мрії людей. Павло Белянський описує свою війну, війну, яку він проживає зараз. І кожний його допис викликає у мене сльози, навіть, або краще сказати, особливо коли він з геппі ендом. Зараз все що я можу зробити для нього – це відсилати проміні підтримки, донатити на ЗСУ та купити його книжку. Що я і зробила.

Ще до війни (повномасштабної) в автора вийшла збірка оповідань під назвою “Я працюю на цвинтарі”. У книгарні був примірник лише російською мовою, тому я придбала те, що було. Незважаючи на те, що я точно не фанат короткої прози та відразу до російської мови (такі вже реалії мого світу), я отримала величезне задоволення від збірки.

Continue reading Я працюю на цвинтарі – Павло Паштет Белянський, 2016

Вдали весной – Мэри Вестмакотт, 1944

Страшный сон миллениала…

Начну с признания, я не люблю детективы Агаты Кристи. Мне они кажутся скучными и какими-то пафосными (правда читала я их лет 15 назад). Поэтому  от книги “Вдали весной” Мэри Вестмакотт (aka Агата Кристи) я не ожидала ничего захватывающего. Как я себе представляла, это будет неплохой, может даже хороший роман, но не более. Как же я ошиблась.

“Вдали весной” – это прям моя книга! Она написана в жанре психологического романа, а также ужаса. Особенно она вызывает чувства страха и тревоги у молодежи (кроме просвещенных, проработаны и осознанных). Ну сами посудите: женщина на несколько дней осталась в полнейшем одиночестве без книг, без карт, без вязания. Про телефон, ютюб, нетфликс, инстаграмм я вообще молчу. Всё, что есть:

  • 2 книги, которые вы прочитаете за первый день
  • захудалая гостиница, в которой живете вы, её владелец и подросток-разнорабочий, но, к сожалению, вы сноб, поэтому у вас в голове даже не возникнет мысли, что можно пообщаться с владельцем гостиницы
  • пару цыплят – фууу
  • турецкая граница – люди с автоматами, стрёмно
  • пустыня, в которой легко потеряться – но переодически вы будете идти на этот риск, ибо больше нечем заняться
  • багаж – ну раз вы его переберете и всё сложите заново

Continue reading Вдали весной – Мэри Вестмакотт, 1944