Але ми вважаємо, що все найцікавіше залишається в тіні, там, куди не сягає зір. (с)

Як я писала після прочитання “Зачарованої гори” Томаса Манна мені хочеться прочитати “Емпусіон” Ольги Токарчук, адже цей роман позиціонують як жіночою версією “Зачарованої гори”. І що я можу сказати, це чудова книга з Томасом Манном чи без нього)

Важко писати відгук на книгу, де багато що прояснюється в самому кінці (хоча будемо чесними, вже все ясно буквально з другої половини книги, якщо не раніше). Але спробую без спойлерів.

Отже, осінь 1913 рік. Мечислав Войнич – молодий львівʼянин, який вчиться на інженера, приїздить до Ґерберсдорфу лікуватися від сухот. Він живе в Пансіонаті для чоловіків, а на процедури ходить в санаторій. В пансіонаті він з іншими чоловіками випиває, ходить в гори, слухає місцеві легенди, а ще дискутує, хоча

Войнич уже помітив: хай би чого стосувалася дискусія - чи то демократії, чи то пʼятого виміру, чи ролі релігії чи соціалізму, чи Європи, чи сучасного мистецтва - все врешті-решт зводилося до жінок.

Продовжувати читання Емпусіон – Ольга Токарчук, 2022 →

Як я неодноразово писала, я обожнюю чорний гумор. А якщо за ним ховаються серйозні теми, то це прям любов. А якщо одна з тем – це колективна травма, то просто shut up and take my money. 

Саме таким для мене став роман “Дерева” американського письменника Персіваля Еверетта. Я багато сміялась, багато гуглила, багато сумувала, багато офігівала і багато думала. А це явно показник сильної книги.

В маленькому містечку Мані штату Міссісіпі відбувається низка вбивств. Кожен раз поруч з вбитим білим чоловіком знаходять труп чорного, який постійно зникає. 

На цю справу відправляють двох спецдетективів з Бюро розслідування. І ось 2 чорних детективи намагаються розібратися, що ж се коїться: чому таким жорстоким методом вбито цих “бідолах” (якщо що, то тут багато відірваних мошонок, я попередила)) і чому постійно зникає з моргу чорний, який точно мертвий.

Продовжувати читання Дерева – Персавіль Еверетт, 2021 →