Tag Archives: #nonfiction

Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989

XX ст, Відгуки, ,

Ірвін Ялом – відомий американський психіатр та психотерапевт. Він працює (чи працював) в екзистенційній психології. Крім професійної роботи, він ще встиг написати багато книжок, деякі з них навіть художні. Я чула багато класних відгуків на його твори, як від звичайних людей, так і від самих психологів. Саме тому у мене зʼявилося бажання його почитати.

У мене є відгук на книгу “Питання життя і смерті” Ірвіна Ялома, яку він написав разом зі своєю дружиною Мерлін Ялом. Але перша  книга, яку я прочитала в автора – “Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта” (Love’s Executioner and Other Tales of Psychotherapy). Це збірка з реальних історій деяких пацієнтів. Вона написана для майбутніх психологів*. Але її можуть читати усі. Адже Ялом не нагромаджує текст термінологією, діагнозами чи професійною лексикою. Він використовує просту мову зі зрозумілими словами та знайомими для багатьох проблемами.

Continue reading Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989 →

Вибір – Едіт Іва Еґер, 2017

Відгуки, Сучасна література, , ,

Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося. (с)

На початку року я провалилась в емоційну яму через війну та особисті проблеми, зв’язані з війною. Бахмут, Соледар, Дніпро, Бровари… Я зрозуміла, що не вивожу все це… Але згадала, що в перший місяць повномасштабної війни мені допомогла книжка вийти з цього зцепеніння. А саме“Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі” Віктора Франкла. Тому придбала «Вибір» (The Choice: Embrace the Possible) Едіт Іви Еґер, яку дуже рекомендували читати при саме таких симптомах як у мене. 

“Вибір” – це автобіографічна книга Едіт Еґер, у якій вона розповідає про своє життя.  У 16 років дівчина разом зі своєю сімʼєю потрапила до Аушвіцу. Лише вона та її старша сестра вижили, батьки та дідусь з бабусею померли. Після звільнення з концтабору вона починає своє життя з нуля. Але Едіт продовжує страждати від минулого. Поки не починає розуміти, що таке травма та ПТСР. Використовуючи свій досвід, вона робить висновок, що кожна людина сама творить своє життя. Бути жертвою минулого чи бути вільним від нього – це вже вибір людини:

Ми не могли контролювати найстрашніші явища нашого життя, проте ми мали владу визначати, як саме жити після травми. Вцілілі могли залишатися жертвами ще впродовж тривалого часу після того, як пригнічення припинилося, чи могли навчитися досягати успіху.

Continue reading Вибір – Едіт Іва Еґер, 2017 →

77 днів лютого by The Reporters, 2022

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Добро шириться швидше за лихо. (с)

Йшов 366 день війни…

У 2022 році я прочитала багато книжок у жанрі nonfiction: психологія, історія, війна. І багато з них були емоційно важкими. Тяжко читати про смерть, про втрати, про несправедливість, про власну країну у найскрутніші часи. Найважчі книжки були про війну: Другу світову, АТО, теперішню… Але приз за най-най-найважчю книжку отримує “77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни” від The Reporters. Я плакала майже на кожній сторінці цього тексту. Всупереч цьому, її повинен читати кожен українець/українка, щоби памʼятати через що пройшла і проходить наша країна.

“77 днів лютого” – репортажі, які задокументували журналістки українського видання The Reporters між 23 лютого і 9 травня. Авторки написали про особисте та спільне для всього українського народу. Це реальні історії наших співгромадян. Перші хвилини, перші дні, перші тижні, перші місяці… Як багато болю, страху, невпевненості вони принесли… В той же самий час вони принесли сміливість, згуртованість, людяність та взаємопоміч. А також віру в перемогу!

Continue reading 77 днів лютого by The Reporters, 2022 →

Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019

Відгуки, Сучасна література, , , , ,

Порожнеча. Бездонна яма туги і жалю. (с)

Продовжуємо рубрику #Український nonfiction. Сьогодні це автобіографічний роман Каріни Саварини “Не вагітна”.

Мені 34. Я 11 років у шлюбі. У мене немає дітей. Певна річ, що питання «А коли діточки?» чула з чоловіком не один раз. Що дивно, частіше вони звучали в перші роки шлюбу. Зараз їх майже не чуємо. Як жартує чоловік, що всі вже зневірились. Я ж вважаю, що ми жорстко вибудували кордони, бо на кожне таке питання різко відповідали. Тому читаючи книжку «Не вагітна», розуміла про що говорить авторка. 

“Не вагітна” про дівчину Хрусталину, яка з чоловіком намагається завагітніти протягом 5 років. За цей час вона спробувала усе, що могла, але нічого не допомагало. З кожним новим циклом її психологічне здоровʼя тільки погіршувалось. Була спроба змінити життя, емігруючи до Чорногорії. Але бажання бути мамою не залишило її.

Continue reading Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019 →

Український nonfiction: Катя Бльостка “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…”, 2021

Відгуки, Сучасна література, , , , , , , , ,

Все буде добре. (с)

Після Ірени Карпи та її “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете” я трохи розчарувалась в українському nonfiction. Але велика купа хороших відгуків на “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…” Каті Бльостки змусили мене ризикнути й все ж таки придбати її. Правда купила її в аудіоформаті, про що зараз жалкую, адже впевнена, що захочу перечитати її. Бо це просто чудова, смішна та дуже корисна книжка, яка розвінчує багато мітів щодо материнства.

Катя Бльостка – українська блогерка, яка переїхала до США, де виховує 4 синів та собаку. Я про неї нічого не знала, але після прочитання книжки почала фоловити в інсті. Катя дуже смішна і завжди підіймає мені настрій, тому highly recommend.

Continue reading Український nonfiction: Катя Бльостка “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…”, 2021 →