У графі «Віросповідання» він написав: ЗСУ.(с)

Якщо чесно, я не читала Валерія Пузіка раніше. Хоча його “З любов’ю — тато!” уже придбана і чекає свого часу. Але я вирішила познайомитись з ним через його останню книгу “Мисливці за щастям”. Насправді повна її назва «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу. Це дуже потрібна книга, це дуже актуальна книга, це дуже болюча книга.

 Моє імʼя — Валерій.
 Позивний - Фінчер, скорочено — Фінч.
 Мені тридцять шість років.
 Я командир міномета.
 Я малюю картини, пишу прозу.
 Я український військовий, і ми перебуваємо в Херсонській області.
 До Каховської ГЕС близько двох десятків кілометрів.
 Надворі березень дві тисячі двадцять третього року. Це другий рік після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
 Перед лицем смерті, на війні, найгірше, що може бути, — не залишити сліду на цій землі. Я так думаю.

“Мисливці за щастям” – це маленькі історії з життя автора на війні. Це невеличкі сцени або ж замальовки різних ситуацій, які йому траплялись.
Ця книжка розповідає чим живуть наші захисники на війні: їх рутину, їх розмови, їх побут, їх думки, їх страхи, їх надії. Саме тому вона важлива, щоб краще розуміти, як там. А там важко, а там страшно. І це треба розуміти. Розуміти, що вони платять за наше з вами життя своїми життями, мріями, побратимами, здоровʼям. За що їм велика вдячність!

Продовжувати читання Мисливці за щастям – Валерій Пузік, 2024 →