Tag Archives: #трейлер

Захар Беркут – Іван Франко, 1883

Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто. (с)

Інша книга, яка мене вразила актуальністю – це “Захар Беркут” Івана Франка. Чесно кажучи, я не впевнена, що мені є що розповісти про неї, але все одно хочу поділитися. Я її читала в школі і вона пройшла повз мене, що дивно, адже зараз я її проковтнула за один день. Це захоплива історична повість, від якої було просто не відірватися.

Невеличке село Тухля в Карпатах живе миром та злагодою. Якщо є якісь розбіжності чи проблеми, то все вирішується на загальній раді, яка складається зі старійшин та звичайних селян. Один з самих поважних старійшин Захар Беркут. Він мудрий, досвідчений, усі його слухають та з ним радяться.
Але ці землі князь Данило дарує боярину Тугару Вовку. Цей боярин вирубує ліси, паплюжить природу, не шануючи місцевих, їх звичаї та устої. Тож між тухольцями та Вовком починається відкритий конфлікт. Але перед громадою виникає ще більша небезпека – монголо-татарське нашестя.

Continue reading Захар Беркут – Іван Франко, 1883

Одного разу в Голлівуді – Квентін Тарантіно, 2021

Рік, у нас така класна робота. Нам так пощастило, правда ж? (с)

Усі кіномани знають режисера Квентіна Тарантіно та його останній фільм “Одного разу в Голлівуді”. А от чи всі книгомани знають про дебютний роман Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (Once Upon a Time in Hollywood), це питання.
Не раз ми бачили, коли виходили книжки-сценарії після успішного прокату фільмів. А насправді там майже нічого читати чи дізнатися щось нове. Але не в цей раз.

Ось анотація до книги та трейлер до фільму, якщо хтось ще не дивився (якщо це ви, то мерщій виправляти це, бо він крутий!):

Любовний лист Голлівуду шістдесятих, глибоке занурення у кінематографічний світ його золотої доби, винахідливий гумор – усе це в першому романі Квентіна Тарантіно, де він, не обмежений рамками хронометражу, розгортає епічне полотно сонячних спогадів свого дитинства.
 Знайомі глядачам однойменного фільму серіальний актор Рік Долтон та його дублер (герой війни чи вбивця?) Кліф Бут вписані у дбайливо відтворений стро­катий пейзаж Лос-Анджелеса 1969 року, де їхні сусіди — блискучий Роман Поланскі й красуня Шерон Тейт, де тривожною музичною темою звучить історія Чарлі Менсона та його одержимиць, де знімаються куль­тові стрічки й серіали-одноденки, де мимобіжно присутній і сам автор — шестирічним хлоп­чиком, для якого вітчим бере автограф у одного з його улюблених акторів.
 Відомий глядачам сюжет і фірмові, миттєво впізнавані діалоги у книзі роз­криваються по-новому, стаючи фундаментом міцно настояної, сінефільско зарядженої «режисерської версії» фільму, яка відкриває читачеві «розширений всесвіт Голлівуду» від Тарантіно.

Continue reading Одного разу в Голлівуді – Квентін Тарантіно, 2021

Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

Я часто читаю легкі книжки, щоб відпочити й емоційно, й інтелектуально. Тому не розумію о ці поняття “guilty pleasure”, адже не можна постійно їбашити, розвиватися, вчитися та працювати. Усім нам потрібен відпочинок. Саме тоді приходять на поміч прості, банальні, часто сентиментальні романчики, які не викликають сильні емоції. Вони розважають, більшого від них і не треба.

Якраз таку я шукала книгу, і обрала “Where’d You Go, Bernadette” або “Де ти поділась, Бернадетт?” американської письменниці Марії Семпл. І я не помилилась, адже цей роман чудово мене розважив. З деякими нюансами…

Continue reading Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

The Sandman. Пісочний Чоловік – Ніл Ґейман, 1989

Прочитала комікс “The Sandman. Пісочний Чоловік. Книга 1: Прелюдії й ноктюрни” відомого англійського письменника Ніла Ґеймана, та дуже складно він мені дався. Спробую пояснити чому.

Спочатку скажу, що у мене неоднозначна думка про творчість Ніла Ґеймана. Мені наче і подобаються його книжки, але щось в них і відштовхує. Я не можу зрозуміти для кого він пише. Для дітей – занадто похмуро, для дорослих – нуднувато (мені так здається). Підліткам? Чи вистачає їм динаміки? Але безумовно це незвичні, непересічні сюжети та герої.

Тепер про комікси. У відгуці до “Воля: The WILL” я писала, що це дивний для мене формат. Я – людина, яка дуже далека від культури коміксів. Усі мої знання про супергероїв з популярних блокбастерів, які зняті по коміксах. Я не впевнена, що точно зможу сказати хто з героїв належать Marvel, а хто DC. Тому я нічогісінько не знала про Пісочного Чоловіка до цього. Виявилося, Пісочний Чоловік – це доволі відомий персонаж. Перший раз він зʼявився ще в 1939 році. З 1989 до 1996 Ніл Ґейман разом з Майком Дрінгенбергом, Семом Кітом та Дейвом Маккіном створили свою серію – з блекджеком та курвами – Пісочного Чоловіка. Усього біло 75 випусків.

Continue reading The Sandman. Пісочний Чоловік – Ніл Ґейман, 1989

Пена дней – Борис Виан, 1947

…история эта совершенно истинна, поскольку я ее выдумал от начала и до конца… (с)

Всё, что я знала про книгу “Пена дней” французского писателя и музыканта Бориса Виана, что она странная. Причем я была уверенна, что это комедия (откуда всё это было у меня в голове не пойму). Именно поэтому я выбрала этот роман для чтения, так как моей душе и голове требовались смех и шутейки. Но я немного прогадала (совсем немного, если смерть героя вас смешит, меня, к сожалению, нет).

Должна признать, что книга ошарашила меня с первой страницы. “Странная” – это ничего про неё не сказать. “Пена дней” – это сюрреализм чистой воды. Это не фэнтези, где всё может жить по своим правилам, не магический реализм – где в обыденной жизни встречается магия. Нет, это совершенно непредсказуемое и необычное, взрывающее твой мозг нечто. Вот, например, небольшой отрывок:

Continue reading Пена дней – Борис Виан, 1947