Ну що це за життя таке? Срань, а не життя. (с)

Чому?!? Чому так важко писати відгуки на книжки, які сподобались?!? Ось я прочитала охуєнний роман “Вернон Господь Літтл” (Vernon God Little) австралійського письменника  ДіБіСі П’єра, а в голові все, що є це “піздато”. Все! Ну чому так?
В принципі, ось це “піздато” також відгук, але все-таки хочеться так описати роман, щоб ви пішли і купили його. Це дебютний роман автора і він одразу за нього отримав Букера. Бо він того реально вартий.

Якщо вас покоробили мати, то ця книга точно не для вас. Адже розповідь ведеться від 15-річного хлопця Вернона, якого звинувачують у співучасті масшутінга його класу, де загинуло 16 людей. Певна річ, він не буде використовувати фрази на кшталт “ой лишенько” чи “в мене неприємності”. О ні! Він скаже як раз “блять” та “мені пизда”. Як і звичайний пересічний підліток, якого чмирять однолітки, у якого немає батька, мати якого думає лише про новий холодильник і хоч якогось чулувіка в домі та найкращий друг якого, виніс собі мізки.

Продовжувати читання Вернон Господь Літтл – ДіБіСі П’єр, 2003 →

I admit the possibility. (c)

Англійську варто вчити вже для того, щоб в день релізу книги міг її купити і читати. Так у мене вже другий рік підряд з книгами Роберта Ґалбрейта ака Джоан Ролінг про Корморана Страйка. Круто ж коли в один день виходять усі формати книги: і паперовий, і електронний, і аудіоформат.

Після 6 частини “The Ink Black Heart”, яка мені сподобалась найбільше з усіх частин, важко було братися за 7, останню книгу “The running grave”. Дуже часто після фурору або ж просто класної частини, наступна завжди виглядає слабшою. В цьому ж випадку “The running grave” виявилась не менш крутою і захопливою, ніж попередня.

Сюжет починається з листування батьків і їхнього сина. Син Вілл кинув університет і подався в… церкву. Він обірвав усі звʼязки, не покидає цю ферму, але гроші, які він успадкував від дідуся (95 тисяч фунтів на секундочку) він зняв з фонду. Певна річ, батьки в шоку.
У цієї церкви є багато послідовників по всьому світу, навіть селеби. Відома акторка та видатний письменник постійно вихваляють її. Але ексчлен цієї церкви, навпаки розповідає, що це ніяка не церква, а звичайна секта або ж культ, де людям промивають мізки, забирають гроші та абʼюзять.

Продовжувати читання The running grave – Robert Galbraith, 2023 →

Я, як і багато інших українців, 24 лютого, тікаючи від повномасштабного вторгнення русні, поїхали до своїх батьків, які живуть в більш безпечній частині України. Перші дні я нічого не розуміла, була в якомусь ступорі. Але поступово сімейний побут та проблеми почати давати про себе знати. І ось через тиждень, я, ховаючись у машині, жаліюсь своєму психологу НЕ на війну, а на своїх батьків… Мені 34 роки, навкруги жах, страх, безпорадність, а я плачусь, що батьки мене не сприймають за дорослу.

Ось про це останній роман “Драбина” Євгенії Кузнєцової. А саме про членів родини, які через війну змушені знову жити в одному домі. І він мені сподобався, з великими нюансами, але в цілому непоганий, для багатьох життєвий роман.

Головний герой Толік живе в Іспанії, працює в гарній компанії і нарешті купив дім, про який мріяв. Але не пройшло і 5 днів, як до нього переїжджають родичі з України, які втікають від війни. Ось так родина несподівано опиняється в одному домі.

Минуло вже два тижні у цій хаті і в цьому складі, і Толік мимоволі став патріархом і спонсором великого роду: дядько Анатолій Степанович, мама із двоюрідною тіткою Григорівною, сестра в комплекті з подругою, а до них ще й 2 коти і собака. У жахливому сні Толік не міг собі уявити такого життя у такій страшній комбінації.

Продовжувати читання Драбина – Євгенія Кузнєцова, 2023 →