
Кожен Лабіринт має свого Мінотавра. Кожен кінець — це початок. (c)
Книг написаних у жанрі антиутопія не так багато, хоча гарних ще менше. Тому я з великим завзяттям взялась за українську антиутопію “Проєкт «Лабіринт»” Олени Кузьміної. Але на мій превеликий жаль, все ж таки я не можу її віднести до гарних.
Ось анотація до книги, в якій, до речі, є величезний спойлер, але як є:
Тоталітарна країна з закритими кордонами. Соціальні мережі, кіно та телебачення заборонені. Щодня проходять загальнодержавні медитації, психотерапія є примусовою, панує культ здорового способу життя. Держава — найвеличніша соціальна установа у світі. А ще щороку будь-хто може потрапити до «Лабіринту» — засекреченого проєкту, участь у якому — найбільша честь. Кожен порядний громадянин знає, що всі чутки про смерті у «Лабіринті» — це лише ниці маніпуляції так званого «Опору». Пані Сорок Третя, високопоставлена керівниця, втратила сина у шостому «Лабіринті». Тепер вона очолює десятий проєкт і намагається врятувати одного з учасників хлопця на ім'я Тео, бо сама знає не з чуток, що насправді там відбувається…
Продовжувати читання Проєкт «Лабіринт» – Олена Кузьміна, 2022



