Мій телеграм канал КнигомАнка. Wellcome)
Архів за місяць: Жовтень 2024
Часосховище – Ґеоргі Ґосподінов, 2020
І тоді минуле почало завойовувати світ… (с)
Я прочитала “Часосховище” болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова тиждень тому. І відразу забула про неї. Знаєте, є книжки, які прочитав, а потім ходиш і ще місяць про неї думаєш. Бо чимось вона зачепила, роздумуєш, ведеш діалог у себе в голові з автором. Це не про “Часосховище”)) Дочитав і забув, ніякого післясмаку. І це мене бентежило.
Але коли я почала розбиратись в усіх своїх стікерах, записах, то зрозуміла, що насправді тут купа тем та думок для роздумів. І вже три дні про неї думаю))
А, можливо, автор мав саме такий задум, щоб книга вивітрилась, як і наші спогади. Це ж, бляха, постмодернізм, тому може були все)) Адже книжка про памʼять. А памʼять здатна забувати.
Польові дослідження з українського сексу – Оксана Забужко, 1996
раби не повинні родити дітей. (с)
Це перша книга, на яку буде 2 відгуки. Оксану Забужко і її роман “Польові дослідження з українського сексу” я читала у 2020 році. І ось вирішила перечитати, бо впевнена, що багато чого пропустила, коли читала перший раз. Так і сталося. У цей раз було легше, цікавіше і зрозуміліше.
Ось мій перший відгук. До речі, я майже з усім згодна і зараз. Тому раджу його прочитати, адже до нього я додам просто декілька моментів.
У цей раз дійсно було легше сприймати стиль авторки. Прочитавши вже декілька книг, передивившись купу інтервʼю, ти вже готовий до цих кілометрових речень. Ти навіть чекаєш їх, кайфуєш від них, бо ти чуєш саму Забужко. Але, як писала молода Я, треба уловити ритм книги. Треба відчути її, і тоді текст сам відкриється.
Продовжувати читання Польові дослідження з українського сексу – Оксана Забужко, 1996
Книга для дітей – А. С. Баєтт, 2009
Вершилися чари. Усі це відчували: вершилися чари. (с)
У мене давно лежала «Книга для дітей» (The Children’s Book) англійської письменниці А.С.Баєтт. Правда, руснявою. Оскільки на обкладинці був солдат Першої світової війни, то була впевнена, що вона саме про війну. Але ось вона вийшла українською мовою, та ще й у перекладі Ярослави Стріхи. І я просто не змогла встояти перед нею. І як виявилось – книга не про війну (ну майже). І взагалі – це одна з найкращих книг, яку я прочитала за цей рік. Вона чудесна та дивовижна.
Від книжки неможливо відірватися. Та й насправді і не хочеться. Давно в мене не було, щоб просто книга несла тебе, заколихуючи своєю атмосферою, розповідаючи цікаві історії. Я відчувала себе дитиною, яка слухає казки і була від цього щасливою.
Проте це не якась сонячна, радісна чи мила книжка. Ні, тут вистачає і складних історій: починаючи від безхатька-сироти та закінчуючи інцестом. Але навіть вони просякнуті магією
Наші світи взаємопроникні. […] Видимий і невидимий світи взаємоповʼязані й накладаються один на одного. Будь-якої миті можна спіткнутися і провалитися з одного світу в інший.
Катананхе – Софії Андрухович, 2024
Нам потрібне пророцтво(c)
Коли я прочитала “Катананхе” Софії Андрухович, мене переповнювали емоції, а не думки. І я рада, що відклала цю книгу. Усі ці дні я продовжувала думати про неї, шукати підтексти, роздумувати про міф і відсилки до нього.
Мені важко писати відгук на цей роман, адже важко пояснити, про що він, який він, для кого. Пішла почитала відгуки інших, як професійних критиків, так і звичайних читачів. І вони ще більше мене заплутали. Все, що я зрозуміла, що кожен бачить своє – і хз від чого це залежить: чи від внутрішньої свободи, чи дозволеної сексуальності, чи начитаності.
Коли я передивлялась свої стікери, виділені цитати чи сцени, які зачепили або навпаки не зрозуміла – то усвідомила, що роман став ще глибшим, ще обʼємнішим, ще крутішим. І що саме цікаве, що майже всі стікери з питаннями відпали, бо я таки знайшла відповіді. Правда, зʼявились і нові)))