І тоді минуле почало завойовувати світ… (с)
Я прочитала “Часосховище” болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова тиждень тому. І відразу забула про неї. Знаєте, є книжки, які прочитав, а потім ходиш і ще місяць про неї думаєш. Бо чимось вона зачепила, роздумуєш, ведеш діалог у себе в голові з автором. Це не про “Часосховище”)) Дочитав і забув, ніякого післясмаку. І це мене бентежило.
Але коли я почала розбиратись в усіх своїх стікерах, записах, то зрозуміла, що насправді тут купа тем та думок для роздумів. І вже три дні про неї думаю))
А, можливо, автор мав саме такий задум, щоб книга вивітрилась, як і наші спогади. Це ж, бляха, постмодернізм, тому може були все)) Адже книжка про памʼять. А памʼять здатна забувати.