…история эта совершенно истинна, поскольку я ее выдумал от начала и до конца… (с)

Всё, что я знала про книгу “Пена дней” французского писателя и музыканта Бориса Виана, что она странная. Причем я была уверенна, что это комедия (откуда всё это было у меня в голове не пойму). Именно поэтому я выбрала этот роман для чтения, так как моей душе и голове требовались смех и шутейки. Но я немного прогадала (совсем немного, если смерть героя вас смешит, меня, к сожалению, нет).

Должна признать, что книга ошарашила меня с первой страницы. “Странная” – это ничего про неё не сказать. “Пена дней” – это сюрреализм чистой воды. Это не фэнтези, где всё может жить по своим правилам, не магический реализм – где в обыденной жизни встречается магия. Нет, это совершенно непредсказуемое и необычное, взрывающее твой мозг нечто. Вот, например, небольшой отрывок:

Продовжувати читання Пена дней – Борис Виан, 1947 →

Мати поклоняється дитині як ідолу, вимагаючи однієї тільки скромної плати натомість – усього її життя цілком. (с)

І знову книжка, яка викликає змішані почуття, а саме страх і насолоду. Роман «Піаністка» австрійської письменниці Ельфріде Єлінек здійняв у мені вихор емоцій, у деякі моменти я навіть переставала дихати. Мені було некомфортно читати: відраза, напруга, жалість, злість накривали. Але і в той же час я отримувала величезне задоволення від краси стилю, від чітких справжніх образів героїв, від сили сюжету, від свободи письменниці, яка, не боячись, показала таку відразливу реальність. Я вважаю, що такі книжки змінюють цей світ.

Головна героїня Еріка Кохут – піаністка, яка викладає у Віденській консерваторії. Вона шанована на роботі, але друзів у неї немає. Їй трохи за 30 і вона живе з матір’ю. Мати контролює все її життя: куди вона йде, що вона одягає, що вона купує, з ким вона спілкується. І якщо Еріка хоч на кілька хвилин запізниться додому, то мати буде обдзвонювати всіх, щоб дізнатися, де дочка. Але в один момент спокій жінок порушує 17-річний студент Вальтер, який закохується в Еріку і хоче домогтися взаємності.

«Піаністка» – місцями автобіографічний роман. У письменниці були серйозні проблеми з матір’ю, яка хотіла зробити з неї генія в музиці. Саме ці спогади і лягли в основу роману (наприклад, сцени, як вона збилась на іспиті, гіперконтроль матері, хвороба її батька реальні). Мабуть, тому книга так і чіпляє, тому що Ельфріде Єлінек знає, про що пише. Продовжувати читання Піаністка – Ельфріда Єлінек, 1983 →