Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)
“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.
Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.
Мені дуже важко сказати про що ця книга. Про життя Еви Луни на фоні історичних подій? І так, і ні. Адже тут не про все життя, а скоріш про дитинство та молодість героїні. Та не історичних подій, а про вигадані історичні події вигаданої країни, але яка дуже схожа і на Чилі, і на Венесуелу.
Роман написаний у стилі магічного реалізму. Текст сповнений барвами, гротеском, гумором та, у цілому, життям. Кожен персонаж має свою історію, що створює додаткового обʼєму твору. Авторка завдяки гумору та дотепним зауваженням висміює серйозні теми: класова нерівність, диктатура та політика, перепало навіть телебаченню) Це доволі феміністичний роман, адже він про жінок та про їх життя у таких обставинах.
А також це казка для дорослих про любов. Героям доводиться подолати багато пригод, незгод, пройти безліч випробувань, щоби зустріти та полюбити один одного. Навколо них війни, диктатура, зміна режимів, революції, партизани та повстання, але…
... зрештою, хто сказав, що не можна вибудувати своє життя та навколишній світ такими, якими ти сам хочеш їх бачити.
Якщо перші 25% книжки я проковтнула за один вечір, то решта далась дуже важко. В якийсь момент я навіть втратила інтерес*. Мені було тяжко продовжувати її читати. Було відчуття, що у сюжеті нічого не відбувається. Та лише на 90% знову зʼявляються динаміка та напруга.
Але насправді цей роман можна читати тільки заради краси тексту. Він барвистий, чаруючий, поетичний. З першої сторінки він огортає читача наче в теплий кокон. Я захоплююсь як письменниця легко та витончено використовує слова, створюючи ними яскраве полотно твору. Це викликає блаженство та естетичне задоволення.
Отже, гарний приклад латиноамериканської літератури. У книзі містика переплітається з жорстокою реальністю, боротьба за свободу країни йде поряд з боротьбою за любов, жінки воюють за свою незалежність та єство. Чудовий стиль написання, захоплюючі історії героїв, а головне happy end (те, що потрібно у цей важкий час).
*можу припустити, що це звʼязано з тривожним для мене часом, адже це були останні дні перед вторгненням армії рф в Україну. І безперечно це сильно впливало на настрій, концентрацію та внутрішній спокій.