“Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу” Ґрейді Гендрікс – і це саме те, що я так хотіла. Це класний розважальний роман про вампірів, а точніше одного вампіра) І як звичайні домогосподарки дають йому відсіч)

Маленьке заможне містечко під назвою Старе Село десь на півдні США в 90-х роках. Домогосподарки влаштовують собі книжковий клуб, де щомісяця читають детективи, трилери чи книги про маніяків. Це їхня віддушина, місце, де можна побути без чоловіків, дітей, родичів і інших проблем.
Але в якийсь момент усе змінюється, коли на Патрицію нападає старенька сусідка і відгризає їй вухо. Щось страшне зʼявляється в їхньому затишному містечку. Ууууууу 👻

Все починається, як іронічний романчик із простим сюжетом, легкою мовою, іронічними жартиками. Сюжет плавно, не поспішаючи розвивається. Я навіть подумала, що це дійсно пародія на ці типові книжки про страшних вампірів. Але після першого нападу – уже було не так смішно) Зʼявляється потроху страх, потім нагнітання. І з кожною новою главою ці відчуття тільки наростають.

Я не можу сказати, що це прям мега страшно. Це точно не Кінг, який вміє полоскотати нерви. Тут усе ж таки лайт версія. Але все одно були моменти, коли мені було прям страшно. Тому дочитувала я цю книгу при денному світлі))

Але маю визнати, що вампір – це не саме страшне в цій книзі. Як і напади щурів, сцена, де бабця їсть єнота, відриваючи йому голову, о ніт. Найстрашніше в цій книзі – це долбойоби чоловіки та їхнє ставлення до своїх дружин. Жінки для них – це просто функція, робот, який має забезпечити їхнє комфортне та безтурботне життя. Крім чоловіків, мене лякали ще спиногризи діти, які постійно ниють і дратуються. Всі до них відносились, як до собак, можливо, навіть гірше.
Тому цей вампір – просто пшик, у порівнянні з тим, що виносили жінки у 90-х. 

Тут саме акцент на життя звичайних домогосподарок і яке невдячне суспільство разом з чоловіками, дітьми, сусідами щодо них. Коли гарний фасад успішної щасливої родини важливіший, ніж внутрішній стан. Короче, патріархат – найбільше зло.

Вам може сподобатися ця книга, якщо вам заходить от такі жарти:

Я воджу карпул, — белькотіло в її голові. — Я відвідую книжковий клуб. Ну, це не те, щоб справжній книжковий клуб, але таки ж книжковий клуб. Чому я бʼюся з літньою жінкою у себе на подвірʼї?
Це не мало сенсу. Жодних пояснень цього не було. Патриція спробувала висмикнутися з-під місіс Севедж, але гострий біль прорізав її голову збоку й подумалося:
Вона кусає мене за вухо. Місіс Севедж, чиє подвірʼя два роки тому виграло премію «Гордість Альямбри», кусає моє вухо.

Ось такий вигляд має життя з пʼятьма дітьми, - кинула Кітті через плече. — Будь розумною, Патриціє. Зупинися на двох.

Може сподобатися, якщо ви поціновувач історій про вампірів (правда, ми майже нічого про нього і не дізнаємось, бо не він головний герой цієї книги).

І якщо ви член якогось книжкового клубу. Мені було цікаво читати про їх клуб, хоч вони до кінця так і не визнали, що вони книжковий клуб))

— Ви, пані, читаєте дивакувату добірку книжок, - сказав Джеймс Гарріс. 
— Бо ми — дивакувата добірка пань, — відповіла Кітті

Я чудово провела час. Книга розважила, повеселила, налякала, що ще треба)