Коли хтось робить злочин без особистої ненависті до тебе — ось що страшно. (с)
Останнім часом я постійно думаю, гуляючи Києвом, яким би він був, якби не радянський союз. Як він виглядав би, яка була б архітектура, які були б кафе, музеї чи театри…
Саме тому цікаво читати про Київ на початку ХІХ століття, поки радянщина ще не зіпсувала місто. На допомогу, крім класиків, приходять і сучасні книжки. Як, наприклад, цикл ретродетективів про Тараса Адамовича Галушка Олександра Красовицького та Євгенії Кужавської. І вони дають саме ось цю атмосферу старого Києва.
Перша книга вийшла під назвою “Справа зниклої балерини”. Події розгортаються в 1916 році. До колишнього слідчого Тараса Адамовича Галушка приходить молода панні Мирослава, в якої зникла сестра. Сестра Віра – відома талановита балерина, яка мала багато шанувальників та не менше заздрісників. До того ж у місті зʼявляється старий ворог слідчого – Міхал Досковський, який втік від слідства 5 років тому. Чи не повʼязаний його візит до Києва зі зниклою балериною? Тож Тарас Адамович Галушко береться за цю справу.
Почну з хорошого. Найголовніше, це сам Київ. Тут прекрасно описано місто під час Першої світової війни. Прогулянки тихими вуличками, затишні трамвайчики, сучасні кафе, прогресивні театри та консервативний Оперний. Тут всі знайомі локації: починаючи від вулиць і закінчуючи архітектурно значущими будівлями, як, наприклад, дім Гінзбурга. Ось, до речі, він на світлині:
Автори провели величезну кропітку роботу, щоб створити Київ того часу. Я прогуглила всі кафе та театри, які зустрічаються в тексті, і всі вони насправді існували. Особливо цікаво було читати про ресторани того періоду. Ось ресторан у знаменитому парку розваг Шато де Флер, в якому мала зустріч наша зникла балерина. 
А ось на Хрещатику фабрика какао, шоколаду та цукерок Бернарда Оттона Семадені, де наші герої неодноразово пили каву.
І звісно славнозвісний готель “Прага” з панорамною терасою та рестораном, де головні герої зустрілися з таємничою незнайомкою.
Але не лише місця створювали незабутню атмосферу, але й люди. А саме київська богема. Серед вигаданих персонажів є й справжні. Як, наприклад, Броніслава Ніжинська – балерина та балетмейстерка, яка реформувала класичний балет. Саме вона “відкрила” відомого Сержа Лифаря. Ніжинська дружила з художницею Олександрою Екстер, яка в ті часи жила в Києві. Разом вони створювали передові прогресивні балетні постановки. Якраз у мансарді Екстер відбувається фінальна сцена детектива.
Я не даремно, наголосила про Київ під час Першої світової війни, адже у повітрі відчувається її присутність. Багато біженців та іноземців, переповнені лікарні пораненими, військові, які очікують на переведення, нестача лікарів та медсестер:
Місто, що пахне яблуками й дзеленчить трамваями навіть уночі: тоді вони возять поранених та вантажі для армії.
Друге, що сподобалось – це головний герой. Це доволі харизматичний персонаж: обожнює готувати, грає в шахи через листування, використовує французьку та знається на каві. Так, він розумний, який усе знає, але у нього немає зарозумілості, як у Пуаро, наприклад. Навпаки, він емпатичний, навіть трохи сумний. Це додає якогось нуарного шарму книзі.
Третє, це їжа. Тут дуууже багато описів їжі. Постійно читаєш про цибулевий конфітюр, якийсь пиріг, яблучне варення, шматки сиру і особливою кавою. Тож голодним краще не читати цю книгу.
Але тепер про сам детектив і сюжетну лінію. У нас є зникнення балерини. І це основна лінія. Проте всі детективи мають мати обманні чи допоміжні лінії. Так і тут. Тому зʼявляються аферист Міхал Досковський та «збирачі гіацинтів». За цим симбіозом наче і цікаво спостерігати, але відразу розумієш, де обманка, а де справжня ниточка.
Саме розслідування ведеться без поспіху. Хоча сказати розслідування – важко, адже тут дуже мало перипетій чи твістів. Як на мене, то детективна лінія аж занадто простенька. Через це і забрала один бал. Але попри це все одно буду читати цикл далі!
Отже, це непоганий атмосферний ретро детектив, який прекрасно зображує Київ того часу. Не раз рука тягнулась до телефона, щоб прогуглити те чи інше місце, імʼя чи адресу. Але сама детективна історія – слабувата.
Але все одно вважаю, що це гарна книга для осіннього читання, обовʼязково з філіжанкою кави і якимось смаколиком.