There’s nothing better than a little danger dashed with some romance. (с)
Не раз писала, що дуже люблю епоху Вікторіанської Англії. І для мене зовсім не важливо, ця книжка написана в той час чи просто відтворює його. Тому побачив “По сліду Джека-Різника” (Stalking Jack the Ripper) Керрі Маніскалко, я потирала свої лапки в приємному передчутті. Young adult + детектив + Вікторіанська Англія = заверніть! Отримала я все, що й очікувала. Плюс трохи пафосу, на який я не очікувала, за що і знизила оцінку на пів бала.
Це перша частина однойменного циклу. Усього їх 4. І найголовніше, це завершена серія (славімо Ктулху за це!)
Сюжет заяложений, але все ж таки цікавий (для мене точно!).
1888 рік. У Лондоні хтось жорстоко вбиває повій. 17-річна Одрі Роуз Водсворт опиняється у центрі розслідування. А все через те, що вона в вільний від вишивки, покупок та чаювання час вивчає судову медицину. Розчленування, огляди вбитих – тепер реальність дівчини. Але все змінюється, коли зʼявляється підозра, що Джек-Різник повʼязаний з родиною Водсвортів.
Якщо згадати все, чим відома Вікторіанська епоха, то в книжці все це є. Джек-Різник, психіатрична лікарня Бедлам, медіуми, опіум, королева Вікторія, цирк, парові машини, захоплення наукою та науковими журналами. Про вбивства та повій навіть говорити не буду.
Але мені здається, що письменниці не дуже вдалося створити атмосферу сірого, брудного Лондону 19 століття. Можливо, це звʼязано з мізерним словниковим запасом авторки, бо мова тут досить проста. А можливо, читачі, на яких Керрі Маніскалко орієнтується, не фанати описів і їм треба лише сюжетні перипетії. Але що точно любить авторка – це пафосні фразочки у стилі “я хотіла прокинутись від страшного сну, але це неможливо, адже це моє життя! *drop the mic
Головні герої також не вражають складністю. Але повторюсь, можливо, для такого жанру це і не треба. Головне, щоб персонажі не викликали роздратування та відразу, цього і досі. Так, героїня періодично тупить, робить дурниці, але хто їх не робить в 17 років? (*вимбачте за ейджизм)
Любовна лінія виглядає органічно. Так, передбачувано, так, банально, але куди ж без неї. Знову ж таки, не бісить – значить ок)
Щодо детективної лінії, також не можу засипати похвалами. Я зрозуміла хто вбивця майже відразу. Що точно не є ок, і що точно вбило усю інтригу. Та й взагалі фінал здався халтурним. Якщо вбивця, то відразу його треба робити божевільним… якось примітивненько…
Але це все мої придирки, роман доволі цікавий, іноді навіть захопливий.
Ця книжка нагадала мені серію про Томаса де Квінсі (Изящное искусство смерти). Ті ж самі декорації, батько на наркотиках, молоді дівчина та хлопець шукають вбивцю. Але “Stalking Jack the Ripper” більше орієнтований на підлітків: більше легкості, жартів, кохання.
Отже, зовсім непогано для підліткового детектива з атмосферою (або спробою її створити) Вікторіанської Англії. Як ви зрозуміли у мене невисокі вимоги до книжки – не бісить, от і добре. Може не для читання, але для прослуховування цей детективчик хороший: миєш посуд і слухаєш пафосні фразочки та описи розчленування. Краса!)