Відсутність виявів любові ще не вказує на те, що любові немає (с)
Про українського письменника Макса Кідрука я чула вже давно, але на мій сором тільки зараз прочитала його книжку. Мій вибір пав на роман “Не озирайся і мовчи”. Про нього я нічого не знала: ні про що він чи в якому жанрі він написаний. І я була приємно здивована. Що сюжет, що подача тексту, що майстерність автора підкорили мене, захопили до самісенького кінця.
Головний герой Марк – 14-річний хлопець, який обожнює науку. Але у школі через це його називають задротом та сміються над ним. Через збіг обставин хлопець стає свідком 2 смертей однокласників. Він не винен у цьому, але школярі починають його сторонитися або ж навпаки жорстко цькувати. Марк відчуває себе самотнім та кинутим. Одного вечора, піднявшись з телескопом на дах свого дома, він знайомиться з Сонею – дівчиною з паралельного класу. В них трапляється суперечка: Марк впевнений, що будь-що можна пояснити наукою та логікою. В той час як Соня знає, що наш Всесвіт має свої таємниці. Щоб побачити інший, паралельний світ потрібно просто проїхати у ліфті, виконуючи чіткі дії: певна послідовність поверхів, а також не озиратися і мовчати.
“Не озирайся і мовчи” – це добротний містичний трилер, де наука тісно переплітається з ірраціональністю. Автор чудово нагнітає, створює інтригу та відчуття тривоги. Це справжній young adult: твір про підлітків та більшою мірою для підлітків (хоча я явно вийшла з цього віку і мені точно сподобалось).
Оскільки Макс Кідрук за освітою інженер-енергетик і явно шарить в науці, то і роман побудований на наукових ідеях. Навіть існування паралельного світу має під собою підґрунтя. І це як плюс, так і мінус книжки. Адже для когось сторінки з описами експериментів стануть улюбленими та цікавими, але для мене їх було too much, тому іноді я відчувала легку нудьгу.
Наука - це лише знаряддя, інструмент. Нерозумно звинувачувати інструмент в аморальності, забуваючи про руку, що його тримає.
Головні герої створюють непоганий симбіоз. Марк – розсудливий, критично мислячий, все піддає сумніву, тоді як Соня – імпульсивна, нестримана, приймає все на віру. Тому періодично між ними виникають суперечки. Вони дратують один одного, але приходять на поміч.
Бажання вірити не є доказом. Навіть якщо мільйони людей у світі вірять у гороскопи, це не означає, що гороскопи правдиві.
Я розумію, що в книзі є питання без відповідей, і можливо вибагливі читачі знайдуть до чого причепитися, але для мене цей роман став справжнім відкриттям. Я зовсім не очікувала, що в Україні є свій Стівен Кінг (так-так, я трошки ідеалізую). Але, чесно, була дуже вражена.
Що тут, що у книжках Кінга ловиш себе на думці, що паранормальні або містичні речі лякають не так сильно, як реальність. Підлітковий булінг, сімейне насилля та алкоголізм, холодність та пофігізм батьків “бʼють” сильніше, ніж звичайний монстр. З монстром хоч зрозуміло, що це ворог та як з ним боротися. А як боротися з рідним батьком, який думає лише про бізнес і не звертає на тебе увагу? Або як довести мамі, що вона повинна кинути чоловіка, бо він її бʼє?
Ці діти дорослішають на очах, адже відчуття безпечного та справедливого світу зникає занадто рано. І це дуже прикро та страшно почути від 14-річної дівчини такі слова:
— Чому твоя мама не піде від нього? Вона його досі любить? Соня фиркнула. — Іноді мені здається, ми дивимось на нього, але бачимо різних людей. Мабуть, мамі колись було добре з ним, і вона бачить те, що минуло. Я ж просто не знаю його колишнього, і бачу лише те, що лишилося.
Отже, це чудовий трилер з елементами горору та містики. Деякі моменти у книжці викликали справжній жах (як, наприклад, сцена з борсуком), деякі – глибоку зацікавленість, деякі – біль та гіркоту. Цікаво, моторошно, по-справжньому. Рекомендую читати усім, хто любить трилери та містику, а ще полоскотати собі нерви на ніч)