Порожнеча. Бездонна яма туги і жалю. (с)
Продовжуємо рубрику #Український nonfiction. Сьогодні це автобіографічний роман Каріни Саварини “Не вагітна”.
Мені 34. Я 11 років у шлюбі. У мене немає дітей. Певна річ, що питання «А коли діточки?» чула з чоловіком не один раз. Що дивно, частіше вони звучали в перші роки шлюбу. Зараз їх майже не чуємо. Як жартує чоловік, що всі вже зневірились. Я ж вважаю, що ми жорстко вибудували кордони, бо на кожне таке питання різко відповідали. Тому читаючи книжку «Не вагітна», розуміла про що говорить авторка.
“Не вагітна” про дівчину Хрусталину, яка з чоловіком намагається завагітніти протягом 5 років. За цей час вона спробувала усе, що могла, але нічого не допомагало. З кожним новим циклом її психологічне здоровʼя тільки погіршувалось. Була спроба змінити життя, емігруючи до Чорногорії. Але бажання бути мамою не залишило її.
Цей роман про репродуктивний тиск на жінок, адже з дитинства дівчаток готують до материнства. Усю твою молодість тобі нагадують, що “пора рожать”. А після 25 тема дітей номер 1 в обговорюванні. І не важливо є в тебе чоловік, чи хочеш ти дітей, чи можеш ти їх мати.
Каріна Саварина у своїй книзі пояснює чому НІКОЛИ НІКОМУ не можна ставити питання “А коли діти?”.
Я була не одна у своїй трагедії. Mu всi десь ковзаємо поруч у просторі, але майже ніколи не перетинаємося. Це гарна, доглянута жінка, що стоїть за прилавком магазину і продає вам прикраси. Це дівчина, що працює у ларьку з квітами. Це ваша сусідка, яка щодня з вами вітається у ліфті. Це жінка, що працює з вами в одному кабінеті. Це ваш викладач французької. Це дівчина з інстаграму, що переїхала жити до моря. Це дівчина, що сіла поряд з вами в метро. Це жінка, що просто пройшла повз вас на вулиці. Це родичка, з якою ви не спілкувалися багато років. Ці безплідні жінки серед нас.
Мені важко дався цей твір. У мене був вир емоцій та думок, причому зовсім різні, навіть діаметрально протилежні.
Спочатку я не розуміла героїню, а саме її мотивацію. Її «я хочу дитину» звучало як забаганка, а не зважене рішення (діалог з психологом це підтверджує). Хрусталина зациклена на намаганні завагітніти. Ця ідея фікс почала зводити її потрохи з розуму. Адже коли наукові та медичні способи не діють, на зміну їм приходять альтернативні (простигосподи). Дівчина спробувала все: екстрасенсів, гіпноз, пила трави, ставила пʼявки, брала участь у паломництві, ходила до церкви та на масажі живота.
І ось ця зацикленість бісила. Хотілось вигукнути «Життя йде зараз! Отямся». До того ж були прискіплення до тексту, до поведінки героїв, до романтизації та наївності Хрустини.
Але з середини книжки я почала співпереживала героїні. Було дуже її шкода. Страшно, через що проходить дівчина: ці вічні походи до гінеколога, які постійно щось находять, аналізи, маніпуляції, тести, операції. Це виснажливо. Певна річ, що все це відбилось на її психологічному здоровʼї. Як результат – панічні атаки та депресія.
Тут я вже мріяла про Хрустин спокій, з дитиною чи без неї. Хотілось їй сказати «Іди до психолога, бо ти явно тонеш».
Кінець став спасінням. Як для мене, так і для героїні (господи, дякую за психотерапію!).
Цей роман розбурхав щось в мені, я навіть декілька разів плакала. Я згадала свої походи до гінеколога, один змінювався іншим. Згадала свої страхи. Що «часіки тікают», а я досі не знаю чи хочу я дитину. Що якщо ми все-таки вирішимо народжувати, то є шанс не завагітніти, народити дитину з особливостями або з хворобами (про що вельми дбайливі (насправді ні!) люди тобі нагадають). І ось це «давай швидше думай!» дуже тисне. Тому я розуміла біль, тривоги, переживання героїні.
Багато хто писав, що сміялись під час читання. В мене ж ці «кумедні» сцени викликали лише сум та злість. Сум, через співчуття до героїні і те, через що вона пройшла (а пройшла вона через купу лайна). Злість саме до цих самих аферистів, які на вразливості та безвиході людей, здирають з них гроші, даруючи їм примарну надію.
Оскільки книжка зачепила за живе та особисте, мені важко писати про її значущість у літературі. Та чи потрібно? Так в мене є маленькі нарікання до книжки, але вони зовсім несуттєві. Все ж таки “Не вагітна” бере своєю щирістю, відкритістю, актуальністю. Після прочитання хочеться знайти свого психолога (done) і видалити нахєр інстаграм!