Ходімо, я розкажу вам про Стівена Кінґа — супермена зі штату Мен, що спершу був простим працівником пральні та вчителем англійської мови. Це не просто історія успіху — це страшна історія успіху. (с)
Тільки в цьому році я дізналась, що у Ростислава Семківа є книга під назвою “Уроки короля жахів: Як писати горор”. Чесно кажучи, письменництво мене ніколи не приваблювало, а от почитати про Стівена Кінга було дуже привабливо. Тому я і взялась за цей nonfiction. І він мені в цілому сподобався.
Анотація до книги:
За що Стівен Кінґ здобув титул «короля жахів»? Як він став мільйонером із мільйонними накладами та найбільш екранізованим автором у світовій літературі? У чому секрет його феноменальної письменницької продуктивності? Врешті, чому ми можемо навчитися в Кінґа? Ростислав Семків розповідає найцікавіші подробиці з життя письменника, ділиться історією та законами горору. Автор аналізує творчі прийоми, принципи письма та маркетингові ходи, які використовує Кінґ, і якими варто користуватися іншим. В одній книзі зібрані практичні поради, які Кінґ дає у своїх «Про письменство», «Danse Macabre» та інших текстах, і творчі інструменти, про які «король» змовчав, але вони точно працюють. Книга буде корисна авторам-початківцям, кінґоманам та всім, кого цікавить залаштунки літературного процесу.
У відгуку до роману “Інститут” я вже трохи підіймала тему чому Кінг багатьма сприймається як автор легкого чтива (або ж fiction, але не literature), і чому це не так. І якщо мої слова не так значущі, то от до слів літературного критика, автора книжок та літературознавця Ростислава Семківа точно треба прислухатися. Він чітко, конкретно описує чому Стівен Кінг справжній талановитий письменник.
хто читав «Про письменство» — знає, що Стівен Кінґ там не одразу переходить до порад, а спершу розлого переповідає свою біографію, намагаючись пояснити, як із нього виріс горор-мейкер, потім розмірковує про сенс письменства взагалі та лише у другій половині — десь так сторіночок на сто — справді починає розкривати власні письменницькі ходи.
Ось саме такий сюжет і цієї книги. Ростислав Семків спочатку розповідає біографію автора. Він використовує не тільки його книгу “Про мистецтво”, але й купу інтервʼю, заміток та твітів. Багато важливих історій, які вплинули на Стівена Кінга: від прогулянки старим покинутим домом до жахливої аварії.
Протягом біографії дуже ретельно перераховує видані книжки: про що вони, їх тираж, та як сприймались фанами та критиками.
Наступний блок книги – це детальний розбір книжок Кінга «Про письменство» та «Danse Macabre». Перша про те як писати, друга ж – про жанр жахів в цілому. Тут багато порад, принципів, зауважень, пояснень. Навіть списки улюблених книжок та фільмів письменника.
І закінчується “Уроки короля жахів” вже описами інструментів письма, які помітив власне Ростислав Семків. Ними неоднаразово користується Стівен Кінг, але про них він не розповідає у своїй книзі “Про письменство”.
Отже, особисто мені було дуже цікаво читати біографію Кінга, про його книжки. А от вже про ремесло письменництва – стало нудноватіше, хоча й пізнавально. Цікаво, але точно на любителя. Але точно сподобається письменникам-початківцям.
Створила власний список, що почитати у Кінга (виявилось, що я багато про що не чула), та інших авторів, якими надихався автор.
У літературі загалом значно більше небезпечних, смертельних жанрів: фентезі, трилер, детектив, вестерн, антиутопія, кібер-панк, шпигунський роман і навіть екзистенціалістська проза чи істеричний експресіонізм Кафки. Вони всі містять елементи жахливого. Заховатися від жаху вдасться хіба десь серед релаксаційних травелогів чи милих мелодрам, але ж ми знаємо, що найцікавіші мандрівки — до небезпечних місць, а найпалкіша любов — за крок до смерті.