Іноді так багато часу минає, поки нарешті щось зрозумієш. (с)
Я свідомо уникала романи американської письменниці Елізабет Ґілберт. Через мега популярність її книжки «Їсти, молитися, кохати», я вважала авторку “попсою”, яка не варта моєї снобської уваги. Але в якийсь момент багато поважних людей почали хвалити її останній твір “Місто дівчат” (City of Girls). Тому я все ж таки вирішила дати шанс і прослухала книжку в аудіоформаті. І зовсім не пожалкувала, адже роман цілком достойний.
1940 рік. 19-річна Вівіан Морріс приїздить до Нью-Йорку після того, як її вигнали з жіночого коледжу. Батьки не змогли винести сором за це, тому відправили дівчину до її тітки. Тітка Пег – власниця невеличкого театру на Мангеттені. Так Вівіан опиняється в центрі богемного театрального життя. Вистави, зірки, вечірки, алкоголь, закоханість, секс захоплюють дівчину. Але війна з кожним днем все ближче і ближче.
Все починається як роман про недосвідчену провінціальну дівчину, яка потрапляє в бентежний, драйвовий Нью-Йорк. Але роблячи помилки, віддаючись насолоді життю, вона дорослішає. І в якийсь момент перед тобою серйозний роман про відповідальність та прийняття.
За цим легким, як багато пишуть, жіночим (бррррр) романом, якщо копнути по глибше, можна знайти:
- роман-становлення. Героїня на наших очах перетворюється з наївної дівчини в упевнену в собі жінку.
- феміністичний роман, де знову і знову жінка має боротися за себе та свій вибір.
- воєнний роман. Героїня проживає Другу світову війну у Нью-Йорку, але її не оминули біль, тривога та втрата
- роман-блиск. Як же тут яскраво та блискуче описане театральне життя. Все вирує, крутиться, дихає, живе…
В анотації написано:
Це інтригуючий роман про жіночу сексуальність і свободу, про відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться. А ще — історія дуже незвичайного кохання, на яке наклала свою тінь війна, та справжньої дружби, яку нелегко знайти, зрозуміти та оцінити, особливо в такому непростому і мінливому місті, як Нью-Йорк.
і от я згодна на 100%. Для мене ця книжка саме про свободу, жіночу свободу. Це жити своїм життям, робити свій вибір, а не навʼязаний суспільством, не боятися робити помилки та брати відповідальність за свої вчинки.
Ця книжка – маніфест для молодих дівчат. Я виділила деякі поради, які хотіла б дати своїй дочці у 20 років:
Інші радитимуть тобі не тринькати свою молодість на розваги, але не слухай їх. Молодість — унікальний скарб, а єдине, що годиться робити з унікальним скарбом, — розтринькати його. Тому чини зі своєю молодістю так, як треба, Вівіан: проциндрюй її наліво й направо.
Коли хочете купити рукавиці, запитайте себе, чи сумуватимете, якщо залишите одну з них на задньому сидінні таксі. Якщо ні — не купуйте. Вибирайте такі рукавиці, щоб у вас серце краялося, якщо ви котрусь із них загубите.
- Він був непоганий хлопець, - пробурмотіла я. - Ну й молодець. Дай йому за це медаль, але ніколи не виходь заміж за хлопця тільки тому, що він "непоганий". І взагалі, Віві, не бери собі за звичку зі всіма заручатися. Бо як не будеш стерегтися, усе закінчиться шлюбом. Цікаво, чому ти взагалі дала йому згоду? - Бо я не знала, куди себе подіти. Я ж кажу, він був непоганий. - Стільки дівчат вистрибують заміж з тієї самої причини! Та знайдіть собі якесь інше заняття, панянки мої дорогі. Хобі якесь чи що.
Але моя найулюбленіша цитата з твору:
Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є.
Отже, це чудовий роман. Він легкий, блискучий, з прекрасним гумором. Гарний вибір для приємного релаксового читання, який залишає посмак справжнього та достойного роману.
Українською мовою електронну книгу «Місто дівчат» можна придбати тут