я ніколи не був такий щасливий…(с)
Коли як не 14 лютого на день святого Валентина на свято всіх закоханих (яке я до речі не святкую) розповісти про найкращу книгу про кохання, яку я прочитала минулого тижня. І це роман “Припини свої вигадки” французького письменника Філіппа Бессона. Він чуттєвий, пронизливий, справжній і, на жаль, сумний.
Цей невеличкий роман, який можна прочитати за пару годин про кохання двох хлопців. Вони закохуються в одне одного в кінці випускного року. Для них це нові почуття, нові взаємодії, нові вони.
Ця історія про перше кохання. Перші почуття, перший поцілунок, перша зрада, перше щастя, перший секс, перші розчарування, перше все…
А перше кохання завжди про невпевненість, вразливість, розгубленість, сумніви. Коли ти не знаєш, що робити, як себе поводити, що казати. Коли кохання перетворюється в залежність. Коли кохання робить тебе найщасливішою людиною на землі.
Ця історія про заборонене кохання. Це ще той час, коли за інакшість, за сексуальні вподобання засуджували та булили (наче зараз інші часи). Тому хлопці не можуть собі дозволити ці стосунки відкрито. Вони не можуть не те, що зустрічатися чи цілуватися на публіці, вони навіть не можуть привітатися. Адже не всі можуть прийняти, що вони “ті, ким вони є”. Але це неприйняття, втечу від себе не можна нести все життя. Завжди бувають наслідки…
Ця історія дуже проста, але в ній стільки емоцій, стільки чуттєвості, стільки зворушливості, що в кінці я навіть плакала. Автор чудово володіє словами, відчуває їх. Текст затягує в свої тенета якимось своїм магнетизмом.
Я зі своїм нерозділеним бажанням. З цим потягом, приреченим залишитись нездійсненним. Із нерозділеним коханням.
Я його відчуваю, це бажання, воно роїться у мене в животі, пробігає по хребту. Але я мушу постійно його стримувати, пригнічувати, щоб воно не впадало в очі іншим. Бо я вже зрозумів, що бажання помітне.
І потяг також, я його відчуваю. Я вгадую рух, траєкторію, щось, що несе мене до нього, що повертає мене до нього, весь час. Але я повинен лишатись нерухомим. Утримувати себе.
А ще тут справжні сцени сексу, від яких мурахи по тілі.
Цю книгу відносять до автобіографічного роману, навіть використовують слово мемуари. Чи можемо ми вірити книзі, яка називається “Припини свої вигадки” – питання риторичне. Але насправді мені байдуже, бо я вірю автору. Я вірю героям, я вірю їхнім почуттям, я вірю цій історії. Протягом книги я згадувала своє перше кохання, свою невпевненість, свої сумніви.
Хоча ми зможемо знайти відповідь на моє питання, якщо прочитаємо всі романи Філіппа Бессона. Адже вся його творчість, всі його книги наповнені Тома.
Після прочитання “Припини…” ще більше хочу взятися за «Коханець» Маргеріт Дюрас. Філіпп Бессон надихався цією книгою, тому навіть декілька разів згадує її в романі і взяв епіграф з неї.
А ще цікавий факт, що англійською цей роман вийшов під назвою “Lie With Me”, тобто “Ляж зі мною”. Навіть не знаю, яка назва мені подобається більше. Вони наче різне підсилюють: “Припини свої вигадки” про неприйняття, а “Lie With Me” про кохання.
Чудовий роман.
Раджу прочитати всім (думаю, уточнювати, що гомофобам не варто, не варто)).