Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі – Віктор Франкл, 1946

Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як.
Фрідріх Ніцше

Коли почалась війна, я перебувала у прострації. Я зовсім не розуміла як жити, що робити. Майбутнього не існувало взагалі. Все, що існувало в моєму житті – це новини, новини, новини. Значення “час” зникло. Всі дні перетворились на один безперервний день – 24 лютого.
Мене хвилював мій стан: мене хвилювало як не зійти з розуму від тривоги та страху, як жити в такий важкий період та взагалі як жити далі. Перші тижні я не могла читати, жодної сторінки. Але потім я почала шукати відповіді на мої питання. Так у моєму житті зʼявилась книга Віктора Франкла “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі”.

Віктор Франкл – відомий австрійський психіатр та психолог. В 1942 році він потрапив до концтабору Терезієнштадт. З жовтня 1944 до кінця війни перебував в Аушвіці. Саме цей досвід привів Віктора Франкла до власного методу психотерапії – логотерапії. Якщо коротко, то логотерапія – це пошук людини власного сенсу життя. Навіть у стражданні можна знайти сенс.

Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що у світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.

Ця книга про те як людина у важкі часи, сповнені болем, страхом, голодом, хворобами, приниженнями та ризиками для життя, може знайти сили жити далі. Це не про фейкові намагання знайти позитив у будь-чому, а про справжню мотивацію продовжувати жити.

Згідно з логотерапією, ми можемо віднайти цей сенс у житті трьома різними шляхами: 1) займаючись справою або творчістю; 2) досвідчуючи щось або зустрічаючи когось і 3) обираючи власне ставлення до неминучих страждань.
Напишу про те, що допомогло саме мені:
  1. Гумор.
    “гумор — це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго”
    Я змогла пережити ці страшні дні лише завдяки мемчикам та шоу на ютюбі, які висвітлювали новини, використовуючи чорний гумор.
  2. Сімʼя та кохання
    “порятунок людини відбувається через любов і в любові”
    Просто бути поряд з близькими або думати про них – приносило хоч на короткий час спокій та полегшення.
  3. Краса навколо мене
    Раніше я не була шанувальницею природи: милуватися небом чи якоюсь квіткою – це не про мене. Але цю весну я почала цінувати це. Зараз я не можу пройти повз квітучого куща, пахучого бузку чи простої кульбабки.
  4. Але саме головне, я зрозуміла, що я не маю права віддати русні жодного мого дня!
    “Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися.”
    Я не хочу жити з думкою, що “як закінчиться війна, то я зможу…”. Ні, я повинна жити зараз, поки в мене є можливість. Під сирени, під бомбардуваннями, під вбивства мого народу – іншого життя в мене немає, і воно йде саме зараз.

“Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі” – справді допомогла мені. Можливо, сама логотерапія –  not my thing, але деякі аспекти точно відкрили очі на моє життя.

Українською мовою електронну книгу “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі” можна придбати тут

 

Залишити відповідь