Бо вчора я помер. Бо вчора я відродився для життя. (с)
Не розумію як деякі книжки потрапляють у мій віш лист, але часто вони мене дивують. І не завжди приємно дивують. З романом “Чоловік, який помер” фінського письменника Антті Туомайнена було саме так. Тобто він виник нізвідки, я нічого не знала про нього, тому і не було високих очікувань. Але це саме те, що і було треба: легкий, цікавий, загадковий, іронічний, трохи нуднуватий детектив.
Анотація до книги:
Головний герой неординарної історії від популярного фінського письменника Антті Туомайнена мешкає в маленькому містечку. І все у Яакко Каунісма складається якнайкраще: у свої 37 він сповнений сил та енергії, має успішний грибний бізнес і красуню дружину. Але під час візиту до лікаря чоловік раптом дізнається, що жити йому лишилося недовго, адже його отруїли. Мало того, починає розгойдуватися сімейний човен, та й доля фірми викликає серйозне занепокоєння. Втім, лити сльози ніколи, адже треба встигнути знайти вбивцю і владнати решту справ. Остання пригода в житті Яакко нагадує водночас захопливий детектив, гостросюжетний бойовик, похмурий трилер і чорну комедію.
Починається книга інтригуючи: хто ж труїть нашого героя? чим же займається фірма-конкурент? які секрети приховує його дружина? А потім цікавість зменшується. І я не знаю чому. Наче вона і цікава, і сюжет розвивається стрімко, але і читати безперервно не могла. Якось постійно відволікалась. Не знаю чому. Можливо, бо була якраз на відпочинку і голова була зайнята спогляданням природи. Можливо, що все-таки книга трошки нуднувата. Тільки під кінець, останні 10% знову приковують до себе.
Скажу чесно, мене трохи здивував лікар. Уявіть, приходить пацієнт, якому погано. Лікар робить тести і дізнаєтесь, що у пацієнта рак останньої стадії, бо його хтось чимось труїть. І лікар такий “ось вам номер психолога. пока”. Якось все дивно: ніхто не заявив до поліції, не викликав дружину пацієнта, яка може також бути отруєної, якщо отрута з навколишнього середовища. Ось цей момент виглядає дуже нереальним.
Але в цілому мені сподобалось. Не останню роль зіграв гумор. Тут є такі смачні діалоги, що я прям сміялась вголос. Не даремно в анотації написано, що це чорна комедія. Це той випадок, коли типовий невдаха дає відсіч головорізам завдяки своїй невправності.
Не треба від книги очікувати вау-ефекту, але як детективчик на пару днів – норм.