Мені здається я не читала жодного поганого відгуку на роман “Знову й знову” (Time and Time Again) англійського письменника Бена Елтона. Тільки схвальні «захопливо» та «не відірватися». Саме тому і вирішила його почитати. І трошки розчарована…

Я не люблю писати короткі описи книжок, тому часто беру їх анатоції. Так я збиралась зробити і в цей раз. Але коли прочитала її, то дуже зраділа, що не читала її до того як взялась за роман. Адже вона спойлерить всю розвʼязку!
ТОЖ БУДЬТЕ УВАЖНІ ТА НЕ ЧИТАЙТЕ АНОТАЦІЮ ДО КНИГИ

2025 рік. Г’ю Стентон втратив родину. Його вигнали з армії. Загублений та одинокий, без сенсу життя та бажання жити далі. Але йому пропонують таємне і важливе завдання: відправитися в 1914 рік, не допустити велику війну і запобігти гибелі мільйонів людей. Тож Гʼю збирається врятувати ерцгерцога Франца Фердинанда.

Продовжувати читання Знову й знову – Бен Елтон, 2014 →

Червоні мурахи плодяться, гуртуються у колонії, хутко розповзаються Україною — її містами, селами, хуторами. Вони розтікаються, як розтікається вогняна ріка перелогами сухої трави; загрозливо пищать — хочуть панувати над нами. (с)

 Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору.

Саме тому, хочу поділитися з вами книгою “Вік червоних мурах” Тетяни П’янкової, адже вона про Голодомор 1932-33 років в Україні.
Якщо “Інтернат” Жадана – це один з найсильніших романів, що я читала в 2023 році, то “Вік червоних мурах” – один з найважчих романів 2023 року.

Це дуже емоційно важка книжка. Мені трохи пощастило, що я знала про що саме вона. Це як раз той випадок, коли від спойлерів була користь. Адже саме спойлери допомогли хоч трохи емоційно підготуватися до подій. Але якщо подумати, то тут описуються усі жахи, які були під час Голодомору. Усі. Тож можна і здогадатися, що чекає на читача. Хоча мушу признатися, що деякі сцени я так і не змогла прочитати, а просто пропустила. Занадто було важко це читати. 

Це історія маленького села Мачухи в Полтавській області в 33 році. День за днем його жителі вмирають від голоду. Харитон кожного ранку їздить по селу та збирає трупи. Олексій – червоний комісар, в імʼя партії та “свєтлого будущєго” дає бій куркулям, забираючи останні крихти у людей. Свирид же йому в цьому допомагає. В той час як 19-літня Явдоха зі своєю мамою та молодшим братом намагаються просто вижити.

Продовжувати читання Вік червоних мурах – Тетяна П’янкова, 2022 →

Це ж хаос! (c)

Це вже 3 роман, який я читаю в українського письменника Макса Кідрука. Перший був “Не озирайся і мовчи”, другий “Де немає Бога”, третій – “Бот”. І це зовсім різні несхожі один на одного твори. Єдине, що їх обʼєднує – це жанр технотрилер. Тобто багато наукових фактів, розʼяснень, підґрунтя, а також помилок в технологіях, які призводять до фатальних наслідків.

“Бот” – одна з найвідоміших книг автора та одна з найперших, які написав Кідрук. Таких сюжетів ще не було в українській літературі. Але через брак досвіду у написанні є деякі моменти, які неприємно тригерили своєю банальністю. Проте книга цікава і дуже пізнавальна. Я отримала величезне задоволення і не могла відірватися від неї.

Продовжувати читання Бот – Макс Кідрук, 2012 →