Минуле вже в минулому, майбутнє ще не настало. Живіть тут і тепер. (с)
Я не люблю читати нон-фікшн, окрім психології. Але якось так трапилось, що за ці місяці я прочитала/прослухала декілька нон-фікшну українських авторів. Тому хочу зробити рубріку “Український nonfiction”, де буду ділитися книжками. Першою була Ірена Карпа “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете”, друга – Катя Бльостка “Матера вам не наймичка, або Чому діти — це прекрасно…”, третя – Карина Саварина “Не вагітна”. А ще кумедна тематика книжок: шлюб, вагітність, діти – все як боженька прописав. І це наче геть не мої теми, але дещо мене точно зачепило, дещо насмішило, дещо викликало подив, а дещо розчарування.
Почну з Карпи. У студентські роки я читала її книжки, слухала її гурт “Qarpa”, а зараз фоловлю в інсті. Вона розумна, цікава тьотєчка з гарним почуттям гумору. Тому шукаючи щось легке та ненапряжне, обрала її книжку 2020 року “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете”. Знову ж таки, це геть не моя тема, адже я у шлюбі 11 років і наче не збираюсь з нього виходити. Але як кажуть “най буде”)
З назви вже ясно й очевидно про що цей твір. Так, так, як вийти заміж і не паритися. Банальна та хайпова тема, на яку написано купу дешевих (іноді дорогих) книжечок, але ж це Карпа!
Як написала сама авторка:
«Весела й корисна книжка, яку можна розглядати і як жарт, і як інструкцію. Читати її можна по порядку розділів або так, як заманеться, тицьнувши пальцем у розділ із цікавою назвою. Та й взагалі девіз цієї книжки — вийшло в мене, вийде і у вас»
Реально ця книжка виглядає як посібник з пошуку та втримання мена на все життя: починаючи від візуалізації майбутнього чоловіка (так-так, треба конкретно уявляти блакитноокого спортсмена чи чорнявого інженера, бажано з маркою автомобіля) і закінчуючи порадами як не “зʼїсти” одне одного у шлюбі. Всі ці поради, історії, секретики побудовані на власному досвіді Ірени Карпи (а він ого-го!), а також на досвіді її подруг та друзів (нагадало “Одна моя подруга…”).
Ось тут наступає моє перше розчарування. Ось ці “весела”, “іронічна”, “смішна”, якими рясніють описи до книжки пройшли повз мене. Гумор безперечно є, але в мене склалося враження, що ним більше насолоджувалась сама Карпа, ніж пересічний читач, такий як я. Можливо, перечитавшися інстаграму Карпи та знаючи її гумор, жарти були передбачуваними та тривіальним.
Друге розчарування – я не думала, що книга буде настільки не про що. От пройшов місяць, як я прочитала її, і геть нічого не памʼятаю. Памʼятаю висміювання “вєдичних жєнщін” та інші сексистські зауваження (що дуже здивувало!).
АЛЕ! те, що мене потішило – це сам меседж цієї книги. А саме – спочатку одружись “на собі”, а вже потім шукай партнера. Полюби себе, прийми себе, балуй себе, розвивай себе, ти у себе одна!
«Полюбити себе назавжди з таким волоссям, яким наділила природа, з такою фігурою, як є тепер, а не після скинутих у примарному майбутньому п’яти кілограм, з такою шкірою, яка є тут і зараз, бо, бляха-муха: ви у себе одна. Найвірніша, найрідніша. Яка не підведе, не підставить, захистить.»
А якщо коротко, то “перестаньте до себе дойобуватись”. Це найкраща порада. І за неї дякую!
Отже, непогана книжка для легкого читання, небільше)