Білий попіл – Ілларіон Павлюк, 2018

Твоя совість ось-ось прокинеться. Ласкаво прошу до пекла… (с)

Як я писала у відгуці на “Аркан вовків” Павла Дерев’янко, література розвивається тільки тоді, коли зʼявляються книжки різних жанрів на будь-який смак: від фентезі до трилерів. Саме тому я радію, коли мені трапляються українські твори НЕ романи. Так я розумію, що українська література активно розростається, як якістю, так і кількістю.

Беручи книгу “Білий попіл” Ілларіона Павлюка, я нічого не знала про неї: ні про що вона, ні її жанр. Тільки те, що Павлюк – гарний письменник. Тому я була приємно вражена, коли зрозуміла, що це містичний детектив, сюжет якого розгортається у 19 столітті.

Головний герой Тарас Білий – відомий київський детектив, якого наймають, щоб він розслідував вбивство дівчини. Сищик приїздить до хутора під назвою Білий попіл, де все здається дивним та незвичним. Люди миють руки мертвою водою, малюють білі круги та вірять у якогось Вія. Та й історія з панночкою доволі химерна, адже як розказують містяни, вона встала з гробу, вказуючи пальцями на свого вбивцю Хому Брута. Тож Тарас намагається знайти винного у вбивстві, та самому залишитися у живих.

Якщо вам щось нагадала анотація, то вам не здалось. Це наче фанфік по “Вію” Гоголя. А саме продовження повісті лише з однією відміною: Хома Брут вижив. Тобто є панночка, яку вбили, є Хома Брут – семінарист, є 3 ночі у церкві з панночкою у гробі та намальований крейдою захисний круг від Вія. Тарас Білий повинен довести, що саме Хома Брут вбив дівчину.

Скажу чесно, я не читала і не дивилася “Вія”, щось трохи чула до цього. Але це зовсім не завадило приємно провести час, читаючи цю книгу. До того ж я люблю твори про минуле, тим паче про Україну.
Мене покорила атмосфера, яку створив автор. Старовинний Київ, але вже з кафе та готелями, або ж хутір, який наче зійшов зі сторінок українських класиків. Живі яскраві декорації, які помістили у похмурі, містичні обставини.
Для себе я охарактеризувала це як нуарно-пригодницький роман, де багато таємниць: від втрати памʼяті головного героя до таємного культу. Автор постійно інтригує та нагнітає, наче заманює читача. Але сюжет майже не просідає і несеться з шаленою швидкістю.

Чому ж 4, а не 5 зірочок? Все ж таки передбачуваний фінал. Не дуже круто, коли ти вже на 30 сторінці здогадуєшся, що з героєм, а на половині книги – хто ж поганець. А також любовна лінія пройшла повз мене. Вона здалась притягнутою та недолугою.

Отже: це захопливий містично-пригодницький детектив. Сюжет динамічний з погонями, стрілянинами та двобоями. Яскрава барвиста мова, текст читається просто і легко. Цікаво слідкувати, що ж буде далі. Хороша книга для вечірнього читання.

Українською мовою електронну книгу “Білий попіл” можна придбати тут

Залишити відповідь