Альчесто! Чого ти шукаєш у пережитих, минулих очеретах? Перед нами далекі озера! (с)

У мене були великі сподівання на книгу «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» Майка Йогансена. Але буквально з перших сторінок я зрозуміла, що, на жаль, метчу не буде.

Знаєте, прочитав книгу, де я мало, що зрозуміла, я думала, що подивлюсь відео експертів, почитає рецензію, і таки розберусь у ній. Але зрозуміла, що я не хочу це робити. Я хочу залишити у своїй голові цю абсурдну, оригінальну,  мозковибухову книгу, як вона є.
Тому не очікуйте хоч якогось розбору. Це просто будуть мої враження від Майка Йогансена.

Продовжувати читання Подорож ученого доктора Леонардо…. – Майк Йогансен, 1928 →

Як же я хочу назад в Хвильовий. Ницо Потворно

У школі ми не вчили творчість Миколи Хвильового. А якби й вчили, то навряд чи я щось зрозуміла б. Я офіційно заявляю, що “Санаторійна зона” Хвильового – одна з найважчих книжок, що я читала. Якщо на емоційному рівні я ще можу відчути цю повість, то більша частина символів та ідей точно пройшла повз мене. Це з урахуванням того, що я знаю біографію письменника, його погляди та читала коментарі до його творів. Але на то він і авангардист, щоб не все в лоб, як в класичній літературі.

Чому ж я вирішила написати про автора, якого не розумію? Бо Хвильовий мене шокував і вразив. Я давно не читала книжки, які викликали як емоційну, так і інтелектуальну залученість. Але найголовніше – мене вразив сам автор.

Продовжувати читання “Я (Романтика)” та “Санаторійна зона” Хвильового, 1924 →