“Крудо” – це частково автобіографічний роман британської письменниці Олівії Ленґ, а частково життя американської письменниці Кеті Акер. Написаний він у жанрі потік свідомості, де героїня думає про все і ні про що конкретно. 

Хоч книга і тоненька, але текст концентрований. Тому ті, хто бурчить, що це не роман, а оповідання, не хвилюйтесь, тут всього вистачає: і розвитку персонажів, і роздумів про сучасне життя з твітером, і страху перед майбутнім через політичні події, і пошуку себе (або краще сказати втечі від себе).

Про що ж книга? ЇЇ можна описати цитатою з самого тексту:

2017 рік, вогонь і фашизм, вона ніколи її не забуде, свою першу пору у шлюбі, пізнє пробудження в доросле життя, саме тоді, коли світ гасить світло й лягає спати.

Продовжувати читання Крудо – Олівія Ленґ, 2018 →

Боже, пробач їм, бо я не пробачу ніколи. (с)

Ох, це буде перша книга з двома оцінками: за саму книгу і окремо за фінал.
Але все по черзі.

Сюжет розгортається в Коломбо – столиці Шрі-Ланки в 1990 році. Головний герой – вбитий військовий фотограф. Так, так, усе вірно, головний герой мертвий. Але він потрапляє в Міжсвіття і у нього 7 днів, щоб знайти, хто ж його вбив.

“Сім Місяців” – це не просто детектив із магічним реалізмом. Це політичний детектив із магічним реалізмом. Адже вся книга повʼязана з історичним контекстом. У Шрі-Ланці з 1983 року до 2009 року була громадянська війна, під час якої загинуло 80-100 тисяч людей. Військове угруповування «Тигри визволення Таміл-Іламу» намагались створити свою державу на півночі країни. І, певна річ, уряду це не подобалось. Тому були бої, теракти, різанини, розстріли, захоплення міст та містечок, безліч вбивств і зачисток. І це з обох сторін. Додайте ще різні політичні партії, миротворчі програми, гуманітарні організації, які були замішані і в убивствах, і в грошових махінаціях, і в власних інтересах.
Тому раджу прочитати хоча б Вікіпедію, щоб розуміти, хто є хто. І не забудьте прочитати про етноси Шрі-Ланки та про їхні вірування. Це не обовʼязково, але, повірте, так точно буде легше)

Продовжувати читання Сім Місяців Маалі Алмейди – Шехан Карунатілака, 2022 →

Тридцятого травня народ наш гуляє,
Радісно свято своє відзначає.
То Свято Цапа, тріумф свободи… (с)

Часто автори, щоб зафіксувати важливі карколомні події країни, пишуть сімейні саги. Особливо це стосується південноамериканських авторів. Але “Свято Цапа” Маріо Варгаса Льйоса не цей варіант. Адже це справжній історичний роман. Я б навіть сказала б, політичний роман. Без саги, без магічного реалізму, без національного колориту. Так, не без сімейної історії. Але все крутиться навколо диктатора Домініканської республіки Рафаеля Леонідаса Трухільйо Моліна. 

Соромно признатися, але я нічого не чула про нього до цього. Та й про історію Домініканської республіки нічого не знала. І саме за це я люблю книжки, що вони змушують дізнаватися про щось нове. Тут я гуглила багато, дуже багато.

Тому спочатку книга читається дуууже повільно. По-перше, треба багато в чому розібратися, саме в історичних подіях (хоча мабуть про це можна і після почитати🤔). По-друге, легко заплутатися в героях. Їх багато, у них важкі імена, деякі ще й дуже схожі. Я прям виписувала, хто є хто, бо так точно не стягнула б. По-третє, тут різні часові проміжки. Іноді вони незрозумілі, чи це теперішнє, чи це минуле, чи взагалі який це рік.
Але поступово втягуєшся і починаєш кайфувати від книги (якщо можна кайфувати від книги про кровавого диктатора😐).

Продовжувати читання Свята Цапа – Маріо Варгас Льйоса, 2000 →