I am your maid. I know so much about you. But when it comes down to it: what is it that you know about me? (с)
І знову черговий легкий детектив. В цей раз канадської письменниці Ніти Проуз під назвою “The Maid” або ж “Покоївка”. Він для мене на межі з легким та примітивним. І, певна річ, це не додає йому честі.
Отже, головна героїня Моллі – молода дівчина 25 років, яка працює в великому та престижному готелі. Вона незвична: Моллі не розуміє сарказм, мову тіла та коли з неї жартують. Вона довірлива та прямолінійна. В один свій робочий день вона знаходить у номері мертвого постійного клієнта. З цього моменту її просте та зрозуміле життя змінюється: арешти, підозрювані, адвокати, наркотрафіки, кохання та зради.
Не можу не процитувати Стівена Кінга, який сказав “найцікавіша та найпривабливіша головна героїня за останній час”. На жаль, не можу погодитися з автором. З початку книги Моллі дійсно інтригує, викликає цікавість. Вона чимось схожа на Форреста Ґампа, але без геніальних схильностей. І як Форрест починав свою розмову “моя мама завжди говорила”, так і Моллі часто казала “моя бабуся завжди говорила”. Її бабуся померла декілька місяців тому, і дівчині явно її не вистачає. І ось ці згадки бабусі викликали емпатію та сум, хоча під кінець хотілось сказати “да-да, ми зрозуміли, вона сумує за нею, ок”, аж занадто багато цього.
Але з середини щось мене почало бентежити. Головною проблемою стало, що Моллі ніяка. Для мене вона відкрилась на побаченні. Дівчина може говорити лише про прибирання та бабусю. Те, як вона поводила себе з хлопцем також неприємно дивувало. Ситуація з обручкою, яку вона знайшла взагалі проявила її з іншої сторони. Саме тому вона здавалась якоюсь штучною, я не повірила в цю героїню. Мені наче її і шкода було, але в той самий час було пофіг на неї.
Детективна історія також зовсім не порадувала. З третини книги ти розумієш хто, що і з ким. Я так сподівалась, що всі ці явні натяки – це омана, а розвʼязка буде інша.* Ну можна ж було хоча б 2 детективні лінії зробити? А то реально нецікаво читати.
*СПОЙЛЕР
Так розвʼязка була геть іншою. Хоча ти розумієш, що якщо є епілог “кілька місяців потому”, то це точно буде інша розвʼязка. Але до неї самому дійти не реально. Тобто авторка весь текст дає натяки, потім проходить суд, а через пів року “нє, вбивця дворецький, якого я згадала один раз за всю книжку”.
КІНЕЦЬ СПОЙЛЕРА
Отже, легкий, ненапряжний детектив на 2 вечори. Якби читала українською, то точно вважала б, що даремно згаяла час, але читала англійською, тому гарна практика. Радити книжку не буду, бо тут жодної цікавої думки після читання та нецікавий сюжет. Є книжки набагато цікавіші, тому читайте щось інше.
Читала книгу англійською мовою, бо не змогла знайти українською в електронному варіанті (читати на телефоні або ноуті точно не моє). Мова тут дуже проста і зрозуміла. Тож якщо ви тільки вчите англійську, то зверніть увагу на цей детектив.