Скажу чесно, я не була впевнена, що “Дев’ятий Дім” (Ninth House) Лі Бардуґо мені зайде. В авторки я вже прочитала її дилогію «Шістка воронів» та трилогію «Гриша». Ці серії непогані, у дечому цікаві, але, як на мене, трохи банальні. Тому я не багато чого очікувала і від першої частини дилогії “Девʼятий дім”. І на моє здивування, мені прям сподобалось.

Перші 25 сторінок дуже важко написано. Було прям бажання кинути, бо перечитувати кожне речення по декілька раз, щоб зрозуміти написане – ну такоє. Але оскільки я цілеспрямована, читай «має проблеми з киданням книг», то продовжила читати і вже з 40 сторінки стало прям цікаво. І так до самого кінця.

Починається книга трохи банально.
Головна героїня Алекс Стерн вчиться в Єлі, але явно не підходить за соціальним рівнем для цього престижного університету. Вона бідна, колишня наркоманка, яка жила на вулиці, не знає манер, з татухами, може бути небезпечною і вульгарною. Але, як ви вже здогадались, вона особлива. Адже лише вона може бачити привидів. А цей скіл дуже важливий для Девʼятого дому. Він слідкує і контролює 8 таємних товариств, які використовують магію у своїх окультних ритуалах.
Алекс має зі своїм наставником відстежувати ці товариства, щоб вони не “загралися” і не перетнули межі, адже це багаті та впливові люди. І канєшно ж одного вечора знаходять убиту дівчину. І саме Алекс має розібратися, чи це звичайне вбивство, чи все ж таки ритуал.

Продовжувати читання Дев’ятий Дім – Лі Бардуґо →

Мова завжди є вірною супутницею імперії, тож разом вони зароджуються, зростають і сягають розквіту. А згодом разом і занепадають. Антоніо де Небріха

Прочитавши “Жовтолику” Ребекки Кван, я так і не змогла зрозуміти, що ж не так із цією авторкою. А з нею точно щось не так. Її трилогія “Макова війна”, як і “Жовтолика” не вразили мене. Наче і цікаво, але думок нуль.
Тому я вирішила прочитати її “Вавилон. Прихована історія” (Babel, Or the Necessity of Violence: An Arcane History of the Oxford Translators’ Revolution), щоб остаточно зробити висновки. Якщо попередні книжки якось пройшли повз мене, то ця мене прям дратувала. І, нарешті, я зрозуміла, що ж не так із Ребеккою Кван. Але все по черзі.

Отже, “Вавилон”. Анотація до книги:

Історичне епічне фентезі про студентські революції, колоніальний спротив та використання мови й перекладу як інструмента домінування імперії.

1828 рік. Робіна Свіфта, осиротілого через спалах холери в Кантоні, забирає в Лондон загадковий професор Ловелл. Там Робін роками навчається латини, давньогрецької та китайської, готуючись одного дня вступити до престижного Королівського інституту перекладу Оксфордського університету, також відомого як Вавилон. Вежа та її студенти — це світовий центр перекладу, і, що важливіше, магії. Сріблярство — мистецтво проявлення значеннєвих втрат у перекладі за допомогою срібних зливків. Саме завдяки сріблярству британці здобули нечувану силу, бо ж таємне ремесло допомагає імперії в колоніальних прагненнях.
Для Робіна Оксфорд — це утопія, присвячена пошуку знання. Але знання кориться владі, і як китайський хлопчик, що виріс у Британії, він розуміє, що служити Вавилону означає зрадити свою батьківщину. Після початку навчання Робін опиняється між Вавилоном і таємним товариством «Гермес» — організацією, що прагне зупинити розширення імперії. Коли Британія задумує почати несправедливу війну з Китаєм через срібло та опіум, Робіну доведеться зробити вибір.

Ця книга мала б стати моїм фаворитом цього року. Адже я обожнюю Вікторіанську Англію, фентезі та історичні романи. А “Вавилон” – це прям комбо. Але щось пішло не так.

Продовжувати читання Вавилон – Ребекка Кван, 2022 →