Головна героїня роману “Ева Луна” чилійської авторки Ізабель Алленде неодноразово говорить про свій талант вигадувати історії. Усі її друзі та близькі підтримують дівчину та спонукають до написань книжок. Врешті-решт Ева Луна починає писати.
“Оповідки Еви Луни” – збірка оповідань, які наче написала Ева Луна. І хоча я не люблю коротку прозу, але в мене виникло велике бажання її почитати. І я не пожалкувала, а навпаки отримала величезне задоволення.
Tag Archives: #чилі
Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987
Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)
“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.
Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.
Японский любовник – Исабель Альенде, 2015
Iнодi любов болить… (с)
Обожаю читать книги, которые несут в себе не только художественную ценность, но и историческую. Когда во время чтения не раз открываешь Википедию, чтобы прогуглить какое-то событие.
Так у меня было, когда я читала роман “Дом духов” чилийской писательницы Исабель Альенде, так было и с её “Японский любовник”. Это совершенно разные книги: написаны в разных жанрах про разные страны, но что первая, что вторая останутся в моём сердечке навсегда.
Сюжет разворачивается с того, что молоденькая девушка Ирина устраивается на работу в дом для престарелых. Это отличный привилегированный дом для людей в возрасте, у которых есть деньги. Здесь Ирина знакомится с Альмой – красивой, стильной женщиной в годах, которая нанимает её разобрать старые коробки. Благодаря обнаруженным фотографиям и вещам Ирина и внук Альмы постепенно узнают о её жизни и что до сих пор скрывает Альма.