Архів категорії: Сучасна література

77 днів лютого by The Reporters, 2022

Добро шириться швидше за лихо. (с)

Йшов 366 день війни…

У 2022 році я прочитала багато книжок у жанрі nonfiction: психологія, історія, війна. І багато з них були емоційно важкими. Тяжко читати про смерть, про втрати, про несправедливість, про власну країну у найскрутніші часи. Найважчі книжки були про війну: Другу світову, АТО, теперішню… Але приз за най-най-найважчю книжку отримує “77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни” від The Reporters. Я плакала майже на кожній сторінці цього тексту. Всупереч цьому, її повинен читати кожен українець/українка, щоби памʼятати через що пройшла і проходить наша країна.

“77 днів лютого” – репортажі, які задокументували журналістки українського видання The Reporters між 23 лютого і 9 травня. Авторки написали про особисте та спільне для всього українського народу. Це реальні історії наших співгромадян. Перші хвилини, перші дні, перші тижні, перші місяці… Як багато болю, страху, невпевненості вони принесли… В той же самий час вони принесли сміливість, згуртованість, людяність та взаємопоміч. А також віру в перемогу!

Продовжувати читання 77 днів лютого by The Reporters, 2022

Моцарт 2.0 – Дорж Бату, 2020

Світ ловив мене, але щось пішло не так. (с)

Ім’я українського письменника Доржа Бату останнім часом часто маячить в інтернеті. На жаль з неприємним відтінком. Наче Бату трохи прикрасив свою автобіографію, стверджуючи, що він співпрацює з НАСА. Не хочу в це вдаватися, а краще поговоримо про його книжку “Моцарт 2.0”. Чула багато позитивних відгуків на неї, але на жаль не можу сказати, що я в захваті. 

Анотація до книги:

Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.

Продовжувати читання Моцарт 2.0 – Дорж Бату, 2020

Макова війна – Ребекка Кван, 2018

“War doesn’t determine who’s right. War determines who remains.”  (с)

Я багато чула дуже гарних відгуків на книгу «Макова війна» (The Poppy War), та цикл в цілому, китайсько-американської письменниці Ребекки Кван. Тому я зберігала цю історію на темні часи, щоби порадувати себе гарним та захопливим сюжетом. І війна росії з моєю державою — саме ті темні часи (хоча я думала не про такі чорні часи), коли настав час цього твору.

Отже, Рін — бідна сирота, перед якою майорить не дуже щасливе майбутнє, а саме одруження с огидним, але впливовим чоловіком. Щоб запобігти цьому дівчина намагається скласти загальноімперський іспит Кедзю. Докладаючи надзусилля, їй вдається зробити це. Але як виявилось вступити до військової академії не так важко, як залишитися там. Діти багатих та впливових сімей, вчителя, які зневажають таких як Рін, невміння битися (на відміну від інших учнів) створюють дівчині величезні проблеми. Кожного дня вона протистоїть всім та всьому, продовжуючи виборювати своє місце в академії. Так її помічає дивний, якщо не сказати йоб*тий учитель, який стає її наставником, відкриваючи Рін світ шаманів та богів.
Та Рін не встигає довчитися як починається війна…

Продовжувати читання Макова війна – Ребекка Кван, 2018

Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019

Порожнеча. Бездонна яма туги і жалю. (с)

Продовжуємо рубрику #Український nonfiction. Сьогодні це автобіографічний роман Каріни Саварини “Не вагітна”.

Мені 34. Я 11 років у шлюбі. У мене немає дітей. Певна річ, що питання «А коли діточки?» чула з чоловіком не один раз. Що дивно, частіше вони звучали в перші роки шлюбу. Зараз їх майже не чуємо. Як жартує чоловік, що всі вже зневірились. Я ж вважаю, що ми жорстко вибудували кордони, бо на кожне таке питання різко відповідали. Тому читаючи книжку «Не вагітна», розуміла про що говорить авторка. 

“Не вагітна” про дівчину Хрусталину, яка з чоловіком намагається завагітніти протягом 5 років. За цей час вона спробувала усе, що могла, але нічого не допомагало. З кожним новим циклом її психологічне здоровʼя тільки погіршувалось. Була спроба змінити життя, емігруючи до Чорногорії. Але бажання бути мамою не залишило її.

Продовжувати читання Український nonfiction: Каріна Саварина “Не вагітна”, 2019

Пісня дібров – Павло Дерев’янко, 2022

Завжди важко писати відгук на останню частину циклу. Особливо, якщо ви любите цей цикл. Так трапилось і з заключною книгою “Пісня дібров” трилогії «Litopys Siroho Ordenu» Павла Дерев’янка. Але я не думала, що буде аж так важко. Я не можу знайти правильні слова чи звести до купи думки та емоції. Бо я спустошена після прочитання цієї частини. Тяжко далась вона: багато смертей, багато втрат, багато зламаних життів…

Сюжет розгортається в 1854 році (через рік після подій другої частини). Вже рік “як лівобережжя Українського гетьманату загарбане Смарагдовою Ордою; Київ обложено військами безсмертного Темуджина”. Головні герої знову збираються разом, щоб дати відсіч ворогам та помститися.*
* але ж ми памʼятаємо з “Гаррі Поттера”, що найголовніший ворог – це ми самі.

Продовжувати читання Пісня дібров – Павло Дерев’янко, 2022