Архів категорії: Відгуки

Оргія – Леся Українка, 1913

Пам’ятай же, що Рим ходив у Грецію до школи.(с)

У школі, де я навчалась була дуже сильна вчителька з української мови та літератури. Ольга Віталіївна завдяки своїй внутрішній силі та цінностям змогла з легкістю завоювати авторитет. Тому я читала усі книжки, які від нас вимагала програма, та Ольга Віталіївна. Я багато що памʼятаю зі шкільних років. От, наприклад, дотепер памʼятаю уривок з «Intermezzo» Коцюбинського, де герой їв соковиту сливу, читаючи газету про загиблих. Не знаю чому, але це мене вразило. А зараз, живучи в 2023, я сама читаю новини про загиблих, про закатованих, про знищені міста під час сніданку. Такі реалії мого життя…

З початком повномасштабної війни я почала перечитувати всю українську класику. Це бажання зʼявилось ще після прочитання роману “Амадоки” Софії Андрухович, але з лютого 2022 бажання переросло в дію.
Після “Амадоки” я зрозуміла, що мої знання з української літератури дуже поверхові. І мені пощастило попасти на курс “Історія української літератури” в Litosvita. Це один з найкращих курсів, що я проходила за своє життя. 10 лекцій та 5 семінарів з найкращими літературознавцями та критиками: Ростислав Семків, Віра Агеєва, Богдана Романцова, Ганна Улюра та інші. Ми розбирали важливі для нашої літератури письменників та письменниць: від Котляревського до Жадана. Їх становлення, вплив, твори. Я дізналась про такі поняття як інтертекстуальність, західний канон, синестезія, конструктивний динамізм або кверофутуризм. Це були дуже продуктивні 3 місяці. Це було саме те, чого мені так не вистачало.

Продовжувати читання Оргія – Леся Українка, 1913

Трилогія «Гриша» Лі Бардуго

Після прочитання дилогії «Шістка воронів», яка хоч мені й сподобалась, бажання взятися за цикл «The Grisha» / «Гриша» не було. Все ж таки я не настільки була в захваті, щоби проявляти цікавість до іншої серії. Але так трапилось, що перша частина цього циклу сама потрапила мені до рук. Тож прийшлося читати всю трилогію))

До циклу входять 3 основні книжки + 5 додаткових розповідей:

  1. Тінь та кістка/ Shadow and Bone (2012) – 4 з 5
  2. Облога та штурм / Siege and Storm (2013) – 3,5 з 5
  3. Руїна та відновлення/ Ruin and Rising (2014) – 3,5 з 5

Продовжувати читання Трилогія «Гриша» Лі Бардуго

Клуб убивств по четвергах – Річард Осман, 2020

У всіх є секрети, хіба не так? (с)

Останнім часом я полюбила детективи. Але ті, що розважають, а не ті, що грузять. Тому по відгуках “Клуб убивств по четвергах” (Thursday Murder Club) Річарда Османа ідеально підходив. Це перша частина одноіменного циклу Thursday Murder Club. І мені сподобалось, але є “але”.

Куперс-Чейз – це елітне містечко, у буклеті якого сказано “перше у Британії люксове селище для заслуженого відпочинку”. У ньому проживають 300 осіб, і “сюди не можна переїхати, поки не виповниться шістдесят п’ять.” Тут є басейн, пілатес, ресторани, навіть кімната для пазлів. Саме в ній щочетверга збираються Елізабет, Рон, Ібрагім та Джойс, або ж Клуб убивств по четвергах. У них є старі нерозкриті поліцейські справи, і вони під келих вина (і не одного) намагаються знайти вбивць. Але в один день на їх вулиці свято трапляється справжнє вбивство. І, певна річ, Клуб убивств по четвергах беруться за цю справу.

Це легкий, дотепний детектив, де слідство ведуть пенсіонери. Ненавʼязливий сюжет,  іронічний гумор, незвичні персонажі. А тепер “але”. Але під кінець я втомилась від нього.

Продовжувати читання Клуб убивств по четвергах – Річард Осман, 2020

Амадока – Софія Андрухович, 2020


Всі мої слова мають сенс, ти тільки слухай уважно. Я розповідаю тобі твою історію(с)
Я, виявляється, виникаю з пам’яти, а не з заплідненої яйцеклітини. (c)

Я все своє життя говорила російською мовою. А як інакше: мама – росіянка, російськомовне місто, літні канікули у бабусі в росії.  І чесно кажучи, мовне питання взагалі не повставало. Але в той самий час я завжди була проти російської мови як другої державної (ця теза мене навіть обурювала! “у нас є українська, навіщо друга?!? це не росія!”) і що моя дитина буде говорити тільки українською (як це жило в мені – не знаю).
Після Революції гідності почала потрохи думати про самоідентифікацію, мовне питання, впливу росії на нашу країну, історію України. Але на жаль я знайшла швидкі відповіді, тому поверхневі та часто неправдиві.

До чого це я: роман “Амадока” Софії Андрухович змінив мене (якби пафосно це не звучало). Він змусив мене знову поставити ті самі питання, порефлексувати на ці теми і знайти зовсім інші відповіді. Книга розповіла мені про Розстріляне відродження. А вже знаючи, що близько 30 тисяч українських митців було знищено радянським союзом в 30-х роках, то ніяких сумнівів чи виправдань просто не може існувати. Саме “Амадока” відкрила для мене українську літературу та початок формування української свідомої самоідентифікації.

Продовжувати читання Амадока – Софія Андрухович, 2020

Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989

Ірвін Ялом – відомий американський психіатр та психотерапевт. Він працює (чи працював) в екзистенційній психології. Крім професійної роботи, він ще встиг написати багато книжок, деякі з них навіть художні. Я чула багато класних відгуків на його твори, як від звичайних людей, так і від самих психологів. Саме тому у мене зʼявилося бажання його почитати.

У мене є відгук на книгу “Питання життя і смерті” Ірвіна Ялома, яку він написав разом зі своєю дружиною Мерлін Ялом. Але перша  книга, яку я прочитала в автора – “Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта” (Love’s Executioner and Other Tales of Psychotherapy). Це збірка з реальних історій деяких пацієнтів. Вона написана для майбутніх психологів*. Але її можуть читати усі. Адже Ялом не нагромаджує текст термінологією, діагнозами чи професійною лексикою. Він використовує просту мову зі зрозумілими словами та знайомими для багатьох проблемами.

Продовжувати читання Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989