Category Archives: XX ст

“Салимове Лігво” та “Необхідні речі” Стівена Кінга

Основа всіх людських страхів – прочинені двері. (с)

Першу книгу, яку я прочитала у Стівена Кінга була Салимове Лігво” (Salem’s Lot) 1975 року. Мені було 14, і вона справила величезне враження на мене. Мені було дуже моторошно. Так моторошно, що я просила мого брата водити мене до туалету, бо сама я боялась ввечері виходити з кімнати. Деякі сцени я памʼятала впродовж 20 років. Минулого року я вирішила перечитати знову цю книжку. І знову я в захваті.

Молодий письменник Бен Міерз повертається в рідне містечко під назвою Салимове Лігво. Він хоче написати книжку про Дім Марстена – старий покинутий будинок, у якому багато років тому відбулося страшне вбивство. Коли він був малим, то щось налякало його там. Так налякало, що він це ніяк не може забути, навіть будучи дорослим. Щоб приборкати свій страх, Бен повертається до міста та вирішує купити старий будинок. Але виявилось, що його вже придбали. Саме в цей час в місті відкривається антикваріатний меблевий магазин з таємничими власниками. І з цього моменту починають зникати люди, багато людей…

Салимове Лігво” – це класичний роман-горор про вампірів.

Continue reading “Салимове Лігво” та “Необхідні речі” Стівена Кінга

Оргія – Леся Українка, 1913

Пам’ятай же, що Рим ходив у Грецію до школи.(с)

У школі, де я навчалась була дуже сильна вчителька з української мови та літератури. Ольга Віталіївна завдяки своїй внутрішній силі та цінностям змогла з легкістю завоювати авторитет. Тому я читала усі книжки, які від нас вимагала програма, та Ольга Віталіївна. Я багато що памʼятаю зі шкільних років. От, наприклад, дотепер памʼятаю уривок з «Intermezzo» Коцюбинського, де герой їв соковиту сливу, читаючи газету про загиблих. Не знаю чому, але це мене вразило. А зараз, живучи в 2023, я сама читаю новини про загиблих, про закатованих, про знищені міста під час сніданку. Такі реалії мого життя…

З початком повномасштабної війни я почала перечитувати всю українську класику. Це бажання зʼявилось ще після прочитання роману “Амадоки” Софії Андрухович, але з лютого 2022 бажання переросло в дію.
Після “Амадоки” я зрозуміла, що мої знання з української літератури дуже поверхові. І мені пощастило попасти на курс “Історія української літератури” в Litosvita. Це один з найкращих курсів, що я проходила за своє життя. 10 лекцій та 5 семінарів з найкращими літературознавцями та критиками: Ростислав Семків, Віра Агеєва, Богдана Романцова, Ганна Улюра та інші. Ми розбирали важливі для нашої літератури письменників та письменниць: від Котляревського до Жадана. Їх становлення, вплив, твори. Я дізналась про такі поняття як інтертекстуальність, західний канон, синестезія, конструктивний динамізм або кверофутуризм. Це були дуже продуктивні 3 місяці. Це було саме те, чого мені так не вистачало.

Continue reading Оргія – Леся Українка, 1913

Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989

Ірвін Ялом – відомий американський психіатр та психотерапевт. Він працює (чи працював) в екзистенційній психології. Крім професійної роботи, він ще встиг написати багато книжок, деякі з них навіть художні. Я чула багато класних відгуків на його твори, як від звичайних людей, так і від самих психологів. Саме тому у мене зʼявилося бажання його почитати.

У мене є відгук на книгу “Питання життя і смерті” Ірвіна Ялома, яку він написав разом зі своєю дружиною Мерлін Ялом. Але перша  книга, яку я прочитала в автора – “Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта” (Love’s Executioner and Other Tales of Psychotherapy). Це збірка з реальних історій деяких пацієнтів. Вона написана для майбутніх психологів*. Але її можуть читати усі. Адже Ялом не нагромаджує текст термінологією, діагнозами чи професійною лексикою. Він використовує просту мову зі зрозумілими словами та знайомими для багатьох проблемами.

Continue reading Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989

Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989

Головна героїня роману “Ева Луна” чилійської авторки Ізабель Алленде неодноразово говорить про свій талант вигадувати історії. Усі її друзі та близькі підтримують дівчину та спонукають до написань книжок. Врешті-решт Ева Луна починає писати.
“Оповідки Еви Луни” – збірка оповідань, які наче написала Ева Луна. І хоча я не люблю коротку прозу, але в мене виникло велике бажання її почитати. І я не пожалкувала, а навпаки отримала величезне задоволення.

Continue reading Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989

Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987

Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)

“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.

Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.

Continue reading Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987