Головна героїня роману “Ева Луна” чилійської авторки Ізабель Алленде неодноразово говорить про свій талант вигадувати історії. Усі її друзі та близькі підтримують дівчину та спонукають до написань книжок. Врешті-решт Ева Луна починає писати.
“Оповідки Еви Луни” – збірка оповідань, які наче написала Ева Луна. І хоча я не люблю коротку прозу, але в мене виникло велике бажання її почитати. І я не пожалкувала, а навпаки отримала величезне задоволення.
Category Archives: XX ст
Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987
Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)
“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.
Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.
Будденброки. Занепад однієї родини – Томас Манн, 1901
Якийсь час я вважала, що тільки класика заслуговує моєї уваги. Адже там розкривають вічні питання. А ось сучасна література – це щось поверхневе та одноразове. Тому читала тільки книжки 19-20 століття. Зараз це змінилось. Майже все, що я читаю це сучліт. Тому роман “Будденброки. Занепад однієї родини” – це більш виняток для мене.
Почну зі зізнання: німецька класична література XIX –XX століття з Томасом Манном, Францем Кафкой, Германом Гессе та іншими пройшла повз мене. Саме тому я вирішила змінити це, вибравши один з найкращих романів того періоду, власне “Будденброки” самого Томаса Манна. І мені сподобалось. Я очікувала, що книжка буде читатися важко та довго. Проте ні, все було чудово, правда з маленькими але…
Continue reading Будденброки. Занепад однієї родини – Томас Манн, 1901
У війни не жіноче обличчя – Світлана Алексієвич, 1983
Тремтіння вічності… (с)
Є книжки, до яких потрібно підготуватися, якщо не інтелектуально, то морально. Так у мене було з “У війни не жіноче обличчя” Світлани Алексієвич. Книжка пролежала понад 3 роки у моєму вішлисті, чекаючи свого часу. І тільки зараз зрозуміла, що я до неї готова. Я готова до болю героїнь. Я готова до жахів війни. Я готова до страшних відкриттів. Я готова до правди. Але як я помилялась….
Мене накрило вже на 30 сторінці. Як би я себе не підготувала, як би я не налаштовувалась – як виявилось, я зовсім не була готовою. До цього неможливо підготуватися. Тому все, що залишається – сісти та читати. Як кажуть, треба зірвати пластир одним чітким рухом. Адже ця книга точно вартує цього болю та страждань, від першого до останнього рядка.
Це не художня література, а документальна. Письменниця витратила дуже багато часу у пошуках жінок, які брали участь у Другій світовій війні та які захотіли про неї розповісти. Ці розповіді вилились у багаточасові інтервʼю з ними. Жінки описували як потрапили на війну, чим займалися, свій побут, що очікувало їх після перемоги. Кожна історія унікальна, особиста та реальна. Деякі з них страшні, жорстокі, без прикрас та без лоску. Інші – романтичні, навіть наївні. Але всі вони живі, емоційні та все ж таки сумні, адже цим жінкам, або краще сказати дівчатам, було дуже важко.
Continue reading У війни не жіноче обличчя – Світлана Алексієвич, 1983
Вдали весной – Мэри Вестмакотт, 1944
Страшный сон миллениала…
Начну с признания, я не люблю детективы Агаты Кристи. Мне они кажутся скучными и какими-то пафосными (правда читала я их лет 15 назад). Поэтому от книги “Вдали весной” Мэри Вестмакотт (aka Агата Кристи) я не ожидала ничего захватывающего. Как я себе представляла, это будет неплохой, может даже хороший роман, но не более. Как же я ошиблась.
“Вдали весной” – это прям моя книга! Она написана в жанре психологического романа, а также ужаса. Особенно она вызывает чувства страха и тревоги у молодежи (кроме просвещенных, проработаны и осознанных). Ну сами посудите: женщина на несколько дней осталась в полнейшем одиночестве без книг, без карт, без вязания. Про телефон, ютюб, нетфликс, инстаграмм я вообще молчу. Всё, что есть:
- 2 книги, которые вы прочитаете за первый день
- захудалая гостиница, в которой живете вы, её владелец и подросток-разнорабочий, но, к сожалению, вы сноб, поэтому у вас в голове даже не возникнет мысли, что можно пообщаться с владельцем гостиницы
- пару цыплят – фууу
- турецкая граница – люди с автоматами, стрёмно
- пустыня, в которой легко потеряться – но переодически вы будете идти на этот риск, ибо больше нечем заняться
- багаж – ну раз вы его переберете и всё сложите заново