«Хаос, анархія та відвага» (с)

Протягом цих 8 років війни росії з України вийшло багато вагомих, чесних, сильних книжок, які описують ці події. Оскільки тема важка, то я намагалась обходити їх стороною. Не знаю чому, але коли почалась повномасштабна війна, коли ти вже сам в епіцентрі подій, зʼявилось бажання читати саме такі романи. Можливо, так моя психіка намагається підготувати мене до реалій. А можливо, осягнути, що буває гірше, і треба триматися.

В цей раз мені до рук потрапив роман “Доця” авторки Тамари Дуди, яка публікується під імʼям Горіха-Зерня. Як і з “Сліди на дорозі”, так і з “Доця” важко щось говорити про літературну цінність книжки, але дуже-дуже треба говорити з документальної. Авторка в передмові пише “кожен діалог чи епізод відбувся в реальному житті, хай навіть не в тому місці й не в той час”, а також що у кожного героя є свій прототип. А прототипом головної героїні Доці стала волонтерка Наталя “Ельф” Герасименко. 

Continue reading Доця – Тамара Горіха Зерня, 2019 →

Одразу попереджу, що буде дуже довгий текст…

Після різанини армії рф у Бучі, де було закатовано тисячі цивільних людей, зґвалтовано сотні жінок, дітей, літніх людей, у мене крутилося лише одне питання “ЯК?”. Як це трапилось? Невже в армії рф лише садисти? Як у цих покидьків можуть бути сімʼї, дружини, діти? Як таке чисте зло може існувати в сучасному суспільстві?

Саме тому я вирішила почитати книгу “Благоволительки” (The Kindly Ones) французько-американського письменника Джонатана Літтела. Адже вона про колишнього офіцера СС, який не з чуток знає, що таке війна та зло. Так, я знаю, що це фікшн, але автор доклав багато зусиль, щоб його написати. Він приїздив до України, провів багато часу в архівах, читаючи історичні документи, досьє, статті. Саме тому ця книга сповнена історичними фактами: іменами реальних постатей, описами подій, ландшафтними деталями, цифрами та іншими нюансами. Багато істориків хвалять письменника за історичну точність та правдивість. Джонатан Літтел навіть отримав Гонкурівську премію за цей твір.
Щодо подій в Україні я напишу трохи нижче.

Continue reading Благоволительки – Джонатан Літтел, 2009 →

Мы все хрупки и беззащитны. Этой простой истине нас учит война. (с)

Раньше я категорически была против книг про войну. Даже не так, я категорически была против плохих книг про войну (кто решает какая хорошая, какая нет? видимо, я)). Уж очень легко спекулировать на этой теме. Сейчас же я считаю, что писатель можешь писать о чём хочет и как хочет. И даже плохие книги про войну могут сыграть хорошую роль для привлечения читателя к истории. 

Именно с таким настроем я взялась за роман “Соловей” (The Nightingale) американской писательницы Кристин Ханны. У этой авторки в прошлом году я прочитала “С жизнью наедине”, который мне очень понравился. Поэтому хотелось верить, что книга не будет слезовыдавливаемой, использующей войну для маркетинга.

“Соловей” – исторический роман о жизни двух сестер во время оккупации Франции войсками нацистской Германии во время Второй Мировой войны.
Старшая сестра Вианна живет в небольшой деревне Карриво. С 16 лет она под защитой мужа, вместе в любви и благополучии они растят дочь Софи. Но в 1939 году всё меняется. Муж уходит на фронт, немцы в Карриво, а один из них ещё и живет в их доме. Вианна сталкивается с реальностью мира, которая пугает её.

Continue reading Соловей – Кристин Ханна, 2015 →

Есть книги, которые тебя мучают. Одни – ужасным слогом или стилем написания Вторые – глупыми диалогами или тупыми поступками героев, что приходится постоянно закатывать глаза и делать фейспалм. Третьи – своею беспросветностью. Когда герой на протяжении всей книги как та мышка, упавшая в миску с молоком, пытается сбить его в масло, но у него не получается. Такие книги я называю “тщетность бытия”.

Вот роман “Лавр” писателя Евгения Водолазкина относится к последней категории. Автор окунал меня в боль героя. Захлебываясь ею, я не раз пыталась вырваться, откладывала книгу, но как мазохист снова бралась за неё. И снова захлебывалась страданиями персонажа. Затем появлялся лучик надежды, и снова меня затягивало в пучину безысходности.

Этот роман о жизни Арсения, который всю свою жизнь посвятил искуплению своего греха. А именно его гиперлюбовь стала причиной смерти его любимой. Арсений становится знахарем, лечащий людей не только своими знаниями, но и своею безмерной верой.

Continue reading Лавр – Евгений Водолазкин, 2013 →