Але ми вважаємо, що все найцікавіше залишається в тіні, там, куди не сягає зір. (с)

Як я писала після прочитання “Зачарованої гори” Томаса Манна мені хочеться прочитати “Емпусіон” Ольги Токарчук, адже цей роман позиціонують як жіночою версією “Зачарованої гори”. І що я можу сказати, це чудова книга з Томасом Манном чи без нього)

Важко писати відгук на книгу, де багато що прояснюється в самому кінці (хоча будемо чесними, вже все ясно буквально з другої половини книги, якщо не раніше). Але спробую без спойлерів.

Отже, осінь 1913 рік. Мечислав Войнич – молодий львівʼянин, який вчиться на інженера, приїздить до Ґерберсдорфу лікуватися від сухот. Він живе в Пансіонаті для чоловіків, а на процедури ходить в санаторій. В пансіонаті він з іншими чоловіками випиває, ходить в гори, слухає місцеві легенди, а ще дискутує, хоча

Войнич уже помітив: хай би чого стосувалася дискусія - чи то демократії, чи то пʼятого виміру, чи ролі релігії чи соціалізму, чи Європи, чи сучасного мистецтва - все врешті-решт зводилося до жінок.

Продовжувати читання Емпусіон – Ольга Токарчук, 2022 →

Я народилася 1920 року, у час пандемії іспанки, і помру 2020-го, під час пандемії коронавірусу. (с)

Почала читати роман “Віолета” чилійсько-американської письменниці Ісабель Альєнде і зрозуміла, що трохи втомилась від жіночих саг (повторюсь, жіночі книги це книги ПРО жінок, а не ДЛЯ жінок!). От читаю і розумію, що це вже було. І це було. І це. Але буквально з 5 сторінки мені було все одно, що я вже це все читала. Бо як же соковито, яскраво та барвисто пише авторка. Вона словами створює магію, яка затягує у вир історій. Тому я не могла відірватися від книги.

Історія проста: головна героїня Віолета пише історію свого життя своєму внуку. А оскільки вона прожила 100 років, то їй є про що розповісти. Її сімʼя була заможною, але після фінансової кризи, була змушена переїхати в маленьке поселення. Без грошей, без звʼязків, але з новими друзями і новими уявленнями про світ. Так Віолета поступово виростає, виходить заміж, закохується (саме в такому порядку), народжує, виховує дітей. Але вона ніколи не зраджує собі та своїм цінностям, хоча й не обійшлось без помилок.

Продовжувати читання Віолета – Ісабель Альєнде, 2022 →

Куди ми прямуємо? Що є метою часу? (c)

На обговоренні “Орландо” перекладачка Тамара Дуда (ака письменниця Тамара Горіха Зерня), відповідаючи на питання про сильних сучасних письменниць, відразу назвала Ольгу Токарчук. Я до цього ніколи не читала цю авторку (хоча дома маю її 5 книжок), тому посунула Ельфріду Єлінек і таки взялась за польську письменницю. Обрала її роман “Правік та інші часи”. І це було чудово. Сімейні саги в жанрі постмодернізму я ще не читала)

У центрі книги Правік.

Правік - місце, яке лежить у центрі всесвіту

Правік охороняється з кожної сторони архангелами, а мешканці мають прізвища Небесні, Божі або ж Серафини. (Про Бога і його пошуки поговоримо трохи пізніше, але вже очевидно, що біблійних алюзій тут багато). А також Правік захищений з усіх сторін лісом або ж річками. Правік – цілий світ, з якого дуже важко вирватися.

Продовжувати читання Правік та інші часи – Ольга Токарчук, 1996 →

Боже, пробач їм, бо я не пробачу ніколи. (с)

Ох, це буде перша книга з двома оцінками: за саму книгу і окремо за фінал.
Але все по черзі.

Сюжет розгортається в Коломбо – столиці Шрі-Ланки в 1990 році. Головний герой – вбитий військовий фотограф. Так, так, усе вірно, головний герой мертвий. Але він потрапляє в Міжсвіття і у нього 7 днів, щоб знайти, хто ж його вбив.

“Сім Місяців” – це не просто детектив із магічним реалізмом. Це політичний детектив із магічним реалізмом. Адже вся книга повʼязана з історичним контекстом. У Шрі-Ланці з 1983 року до 2009 року була громадянська війна, під час якої загинуло 80-100 тисяч людей. Військове угруповування «Тигри визволення Таміл-Іламу» намагались створити свою державу на півночі країни. І, певна річ, уряду це не подобалось. Тому були бої, теракти, різанини, розстріли, захоплення міст та містечок, безліч вбивств і зачисток. І це з обох сторін. Додайте ще різні політичні партії, миротворчі програми, гуманітарні організації, які були замішані і в убивствах, і в грошових махінаціях, і в власних інтересах.
Тому раджу прочитати хоча б Вікіпедію, щоб розуміти, хто є хто. І не забудьте прочитати про етноси Шрі-Ланки та про їхні вірування. Це не обовʼязково, але, повірте, так точно буде легше)

Продовжувати читання Сім Місяців Маалі Алмейди – Шехан Карунатілака, 2022 →

Вам потрібно впустити більше світу. (с)

У мене були великі очікування від книги “Те, що видно звідси” німецької письменниці Маріани Лекі. Всі відгуки, які я чула про неї – це “тепла, майстерна, чудова”.
Після “Освіченої” Тари Вестовер та  “Гамнета” Меґґі О’Фаррелл саме це я і потребувала. А саме загорнутися в щось тепле та затишне. Тому я і взялась за цей роман. Але все пішло не за планом.
Не знаю, чи це зі мною щось не так, чи з  книжкою. Є в мене теорія, що я зараз настільки в емоційній ямі після попередніх книжок, що навіть цей твір не зміг з неї дістати. (Але, якщо чесно, то я сама в неї не вірю.)
Тобто я не отримала те, що очікувала – читай сама дура, але дійсно книга здалась мені доволі нудною.

Буду писати відгук по частинам, на які поділена книга, тому будуть спойлери (я попереджу). Бо кожна з них викликала доволі різні емоції.

Продовжувати читання Те, що видно звідси – Маріана Лекі, 2017 →