Вузька та дорога, що веде до життя (с)

Я членкиня книжкового клубу The Ukrainians, і однією з книг, які ми читали, була “Тісні ворота” французького письменника Андре Жіда. І, як виявилося, це дуже гарний роман. Саме тому мені хочеться про нього розповісти. 

Сюжет дуже простий: хлопчик Джером закохується у свою кузину Алісу (у ті роки, це було норм, якщо що, ніяких ізвращєній!). І так роками вони кохають одне одного, але не одружуються. Роками. Роками. Роками. Усьо.

Певна річ я утрирую, але зовсім трошки) Насправді вони не одружуються во славу великої ідеї – а саме доброчесності та святості. 

— Що душа людини може обирати замість щастя? — вигукнув я нестримно.
Вона прошепотіла:
— Святість...

Звучить нудно? Якщо чесно, то багатьом дійсно нудно. Але особисто я насолоджувалась книгою. І ось чому.

Продовжувати читання Тісні ворота – Андре Жід, 1909 →

Так, це воно, саме воно: така собі нудота в моїх руках. (с)

Чесно, я не знаю, як написати відгук на “Нудоту” Жана-Поля Сартра, щоб не заглиблюватися в філософію. Я не знаю, як написати відгук, щоб просто розповісти про сюжет книги. Я не знаю, як написати відгук, щоб хоч трохи пояснити, про що ця книга.
Але мені так хочеться поділитися цією книгою! Адже я отримала якесь естетичне та інтелектуальне задоволення від неї, і тепер мені здається, що всі закохаються в неї, як і я. Хоча я розумію, що це не так. Це доволі складна книга, особливо якщо хочеться зрозуміти, про що ж це автор пише і що хоче донести. Мені дійсно пощастило, бо я в цьому році прочитала «В кафе екзистенціалістів» Сари Бейквелл, де авторка чудово і легко пояснює, що ж це таке екзистенціалізм. Я впевнена, що якби я не прочитала цю книгу, то навряд чи зрозуміла “Нудоту”. Хоча насправді Сартр прекрасно все пояснює через відчуття героя, тому можливо я себе (і Сартра) не дооцінюю.

“Нудота” — це художній роман у вигляді щоденника Антуана Рокантена. Він намагається вже багато років написати книгу про маркіза де Роллебона, який жив у 18 столітті. Але в якийсь момент герой відчуває, що “щось сталося”. Його починає охоплювати Нудота у, здавалось би, звичайних ситуаціях. Не зміг пустити жабку, бо камінчик викликав Нудоту. При рукостисканні зі знайомим відчув Нудоту, бо його рука була як жирний білий червʼяк. Мерзенні фіолетові підтяжки чоловіка в барі також призвели до Нудоти.
І сюжет книги в тому, що герой намагається зрозуміти, що ж це за зміни у ньому, що це за Нудота. А вже потім підтягуються інші питання: чому світ абсурдний та неконтрольований, чи є сенс у нашому житті та що таке свобода. 

Продовжувати читання Нудота – Жан-Поль Сартр, 1938 →

…история эта совершенно истинна, поскольку я ее выдумал от начала и до конца… (с)

Всё, что я знала про книгу “Пена дней” французского писателя и музыканта Бориса Виана, что она странная. Причем я была уверенна, что это комедия (откуда всё это было у меня в голове не пойму). Именно поэтому я выбрала этот роман для чтения, так как моей душе и голове требовались смех и шутейки. Но я немного прогадала (совсем немного, если смерть героя вас смешит, меня, к сожалению, нет).

Должна признать, что книга ошарашила меня с первой страницы. “Странная” – это ничего про неё не сказать. “Пена дней” – это сюрреализм чистой воды. Это не фэнтези, где всё может жить по своим правилам, не магический реализм – где в обыденной жизни встречается магия. Нет, это совершенно непредсказуемое и необычное, взрывающее твой мозг нечто. Вот, например, небольшой отрывок:

Продовжувати читання Пена дней – Борис Виан, 1947 →