Вкрадені люди працювали на вкраденій землі. То був вічний двигун, який живився кровʼю. (с)

У минулому місяці я прочитала роман “Підземна залізниця” Колсона Вайтхеда. І сумнівалась, чи писати відгук, чи ні, але зрозуміла, що таки хочу про нього трохи розповісти. Адже це важлива книга, хоча, на мою думку, ми не цільова авдиторія цієї книги.

Отже, це історія про Корі – 15річну чорну рабиню, яка тікає з плантації. Завдяки підземній залізниці вона покидає штат Джорджія і потрапляє до штату Південної Кароліни. А з цього штату в інший, і інший, і інший…

Підземна залізниця – це реальна мережа, яка існувала в 18-19 столітті в рабовласницьких штатах, яка організовувала втечі темношкірих рабів до північних штатів або ж Канади. Організували все це активісти аболіціоністського руху, його прихильники та вільні чорні. Завдяки цій мережі було врятовано до 100 000 рабів.

Спочатку про сюжет.
Сюжет доволі динамічний, адже героїня постійно тікає. Тільки Корі починає нормально жити, як все руйнується, і вона змушена знову тікати. Дівчину розшукує Ріджвей – ловець рабів, для якого це особиста справа, тому він знову і знову шукає її. (От памʼятаєте “Тигроловів” і протистояння Григорія Многогрішного та майора НКВС Медвина? Оце прям схожий вайб, тільки в умовах США 19 століття). Продовжувати читання Підземна залізниця – Колсон Вайтхед, 2016 →

Лишається стояти й слухати, як усе довкола знищується й помирає. (c)

Роман “Інтернат” Сергія Жадана – це найсильніша з прочитаних мною книг у 2023 році. Так багато хочеться про неї розказати, але так важко підібрати слова… Мене зачарувало все: тема, сюжет, мова, атмосфера, фінал. Мабуть, у неї є недоліки, але я їх зовсім не помітила. Не хочеться йти в пафос, але це дійсно важлива книга сьогодення.

Зима 2015. Донбас. Головний герой Паша – вчитель в одній зі шкіл у прифронтовому містечку. Війна все ближче і ближче, як би Паша не намагався від неї відмахнутися. Але його небіж Артем живе в інтернаті у місті. У цьому місті вже починаються воєнні дії, тому Павло змушений поїхати за ним. Так він стикається з реальністю…

Продовжувати читання Інтернат – Сергій Жадан, 2017 →

Про Валерія Маркуса в Україні я певна знають всі. Ну не всі, але багато людей. Хлопець, який пройшов АТО, написав про це книгу, вів ютюб про свої подорожі, а зараз у лавах ЗСУ. На нього приємно дивитися під час інтервʼю, його приємно слухати під час інтервʼю (хоча не з усіма його думками погоджуватися).

Саме тому я вирішила послухати його книгу “Сліди на дорозі”, тим паче з його начиткою. І я трохи у ступорі. Це та ситуація, коли через етичні міркування ти не можеш осуджувати людину через низку причин: починаючи з того, що він герой України, як і для мене особисто, закінчуючи тим, що він був на війні, а я ні. Але головний герой, прототипом якого і є сам Валерій Маркус, був мені неприємний, місцями дууже неприємний (*все, я це написала, можна видихнути від напруги*). Тому “Сліди на дорозі” дались мені важко (бля, мені здається останнім часом ця фраза є у кожному моєму відгуку). 

Продовжувати читання Сліди на дорозі – Валерій Маркус, 2018 →

Как я писала в отзыве к роману «Дом на краю ночи» Кэтрин Бэннер, что идеальная для меня книга состоит из 3 вещей: Италии, семейной саги и магического реализма. Именно этого я ожидала от романа “Проклятие семьи Пальмизано” испанского писателя Рафеля Надаля (не путать с горячим теннисистом!). И не зря, так как всё это я и получила, хотя ждала немного другое. Но даже несмотря на то, что мои глупые ожидания не оправдались, это не помешало мне насладиться книгой.

Начну с того, что же такого я ожидала от книги. Меня с толку сбило её название. “Проклятие семьи Пальмизано”… Вот именно этого проклятия я и ждала. Я думала, что мы станем свидетелями позорного поступка, инцеста там какого-то (кстати, он тут будет. Ну может не совсем инцест, но об этом потом) или же изнасилования (хм, странные у меня требования от книг…) и за это всю семью проклянут. Мне было так интересно кто кого и за что проклял, я прям предвкушала эту историю. А оказалось, что ничего этого мы не узнаем. За всю книгу о проклятье было сказано что-то вроде: “Не знаем за что и кто проклял семейство Пальмизано, но всё мужчины этого рода умирают молодыми”. И это всё. Конец истории.
Хотя взамен я получила красивую, трогательную, познавательную и увлекательную сюжетную линию, где реальные события переплетаются с выдуманными.

Продовжувати читання Проклятие семьи Пальмизано – Рафел Надал, 2015 →