Іноді треба залишати минуле в минулому. (с)
Я прочитала “Голландський дім” Енн Петчетт за день. Не можу сказати, що це прям моя книга, але вона мене затягнула. І трохи побісила. Багато побісила. Особливо своїм фіналом.
Якщо дуже коротко, то ця історія про брата з сестрою, яких погана мачуха вигнала з дому. Не з простого дому, а з голландського, який “можна прозирнути наскрізь” (щоб це не значило).
- І чому ми не волаємо? - Ми ще в шоці.
— За нове покоління. Хай їм щастить. (с)
А що мені справді треба, так це зрозуміти, що зі мною сталося. Чому я не можу жити своє життя? (с)
Обожнюю книжки, під час читання яких ти постійно думаєш, яка ж класна книжка. Так у мене було з “Дім на краю світу” (A Home at the End of the World) американського письменника Майкла Каннінґема. А все чому? Бо я обожнюю психологічні романи. Де на першому плані не сам сюжет, а саме психологізм героїв. Коли ти копаєшся в головах і душах героїв. І відчуваєш захват від авторського мистецтва розуміти людей. Тому “Дім на краю світу” прям на 100% моя книга.
Якщо ви ще не читали анотацію, то і не читайте, адже вона спойлерить події, які відбудуться десь на 60-70% книги. Хоча таку книгу і важко заспойлерити, бо нагадую, сюжет тут не головний.
Якщо описати коротко, то цей роман про 3 людей: Джонатана, Боббі і Клер. В якийсь момент життя вони починають жити разом в одній квартирі в Нью-Йорку. І, як розумієте, це до чогось приводить.
Продовжувати читання Дім на краю світу – Майкл Каннінґем, 1990
нині кожна людина сама за
себе – ти кожен чи сам собою? (с)
Знаєте мем “це небагато, але це чесна праця”? Оце я і мої думки під час і після читання “Тарантула” Боба Ділана))
А якщо серйозно, то є книги, які ти не розумієш, але від яких неможливо відірватися і ти просто насолоджуєшся текстом. А є книги, коли тобі некомфортно від того, що ти не розумієш, що ж тут коїться, і тебе це тривожить. То “Тарантул” однозначно це перший варіант. Я майже нічого не зрозуміла, але, бляха, це цікаво!
Якщо ви спитаєте мене, про що ця книга, то я просто втічу)) Бо це неможливо пояснити.
“Тарантул” вважається постмодерністською поезією в прозі, якщо вірити анотації. Це потік свідомості музиканта, де ти вгадуєш, про що ж він пише. Тут дійсно якось “по наитию”, за повторювальними словами, метафорами, за відчуттями намагаєшся зрозуміти (або ні) книгу.
Зараз хочеться читати книжки з різдвяним настроєм. І Стівен-мать його-Кінг для мене саме такий. Адже він дарує віру, що добро перемагає зло, хоч це і не завжди правда. І його роман “Голлі” не став виключенням, чому я дуже тішусь)
“Голлі”- це третя частина циклу “Голлі Гібні”. Я не читала жодної, лише дивилась серіал “Аутсайдер”. Тому можна цю частину читати окремо. Так, тут є натяки на минулі справи, але не так, щоб прям це було важливо розуміти.
Отже, Голлі – приватна детективка. Вона тільки що поховала мати по зуму, бо в США пандемія коронавірусу. Її мати якраз від нього і померла, адже не вірила в його існування, тому не вакцинувалась (обожнюю Кінга!). Щоб відволіктися від власних проблем, Голлі займається справою зниклої дівчини.
Скажу чесно, я не була впевнена, що “Дев’ятий Дім” (Ninth House) Лі Бардуґо мені зайде. В авторки я вже прочитала її дилогію «Шістка воронів» та трилогію «Гриша». Ці серії непогані, у дечому цікаві, але, як на мене, трохи банальні. Тому я не багато чого очікувала і від першої частини дилогії “Девʼятий дім”. І на моє здивування, мені прям сподобалось.
Перші 25 сторінок дуже важко написано. Було прям бажання кинути, бо перечитувати кожне речення по декілька раз, щоб зрозуміти написане – ну такоє. Але оскільки я цілеспрямована, читай «має проблеми з киданням книг», то продовжила читати і вже з 40 сторінки стало прям цікаво. І так до самого кінця.
Починається книга трохи банально.
Головна героїня Алекс Стерн вчиться в Єлі, але явно не підходить за соціальним рівнем для цього престижного університету. Вона бідна, колишня наркоманка, яка жила на вулиці, не знає манер, з татухами, може бути небезпечною і вульгарною. Але, як ви вже здогадались, вона особлива. Адже лише вона може бачити привидів. А цей скіл дуже важливий для Девʼятого дому. Він слідкує і контролює 8 таємних товариств, які використовують магію у своїх окультних ритуалах.
Алекс має зі своїм наставником відстежувати ці товариства, щоб вони не “загралися” і не перетнули межі, адже це багаті та впливові люди. І канєшно ж одного вечора знаходять убиту дівчину. І саме Алекс має розібратися, чи це звичайне вбивство, чи все ж таки ритуал.