Не варто забувати, що найлютіші бурі завжди починаються з легкого вітерця. (с)

Скільки б разів я собі не обіцяла не починати незакінчені цикли, завжди знаходиться книга, яка заманює мене. І я як віслючок, біжу за заповітною морквиною-книгою, наплювавши на свої власні обіцянки. Обіцянки-цяцянки. Скільки б я не тримала себе в лапках і навіть не дозволяла собі дивитися в сторону нового роману “Колонія” Макса Кідрука, він все ж таки якось опинився в моїй квартирі. Я не знаю як це трапилось. Реально, я чхнула, і ось я стою біля поштомата з розірваною коробочкою і “Колонією” в руках. Буду вважати, що це магія! Ні, не магія, а фантастика!

Важко писати про що книга, в якій 900 сторінок. Тому візьму анотацію:

2141 рік.
Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати його природу та, що найдивніше, зв'язок із нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.
Чисельність населення марсіанських Колоній перевищила сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукоємній економіці Марса та змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ті загрожують існуванню Колоній.
«Колонія» — перша книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

Але якщо коротко, то це історія про те, чому не варто сидіти в даркнеті ;)

Продовжувати читання Колонія. Нові Темні Віки – Макс Кідрук, 2023 →

В одному із інтервʼю Марина Гримич розповіла, що її перший задум був писати роман про 60-ті роки. Але їй в руки потрапили архівні документи 47-го року: усіх тих пленумів Спілки, газети того часу та партійні постанови. Так зʼявилася “Клавка”. Проте ідея все ж написати про 68-ий лишилась. Органічно виникло продовження історії, з тими ж героями, але вже в інших умовах. Так зʼявився роман “Юра”. Він вийшов доволі самобутній та самостійний. В принципі, його можна читати і без “Клавки”.
“Юра” викликав в мені тільки позитивні емоції і сподобався набагато більше. Я прям засмутилась, що книжка закінчилась, бо вона прекрасна!

Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець – потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, – з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого – світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

Будьте обережні, бо “Юра” починається зі спойлерів! Тож самі вирішуйте чи треба воно вам!

Продовжувати читання Юра – Марина Гримич, 2020 →

Це ж хаос! (c)

Це вже 3 роман, який я читаю в українського письменника Макса Кідрука. Перший був “Не озирайся і мовчи”, другий “Де немає Бога”, третій – “Бот”. І це зовсім різні несхожі один на одного твори. Єдине, що їх обʼєднує – це жанр технотрилер. Тобто багато наукових фактів, розʼяснень, підґрунтя, а також помилок в технологіях, які призводять до фатальних наслідків.

“Бот” – одна з найвідоміших книг автора та одна з найперших, які написав Кідрук. Таких сюжетів ще не було в українській літературі. Але через брак досвіду у написанні є деякі моменти, які неприємно тригерили своєю банальністю. Проте книга цікава і дуже пізнавальна. Я отримала величезне задоволення і не могла відірватися від неї.

Продовжувати читання Бот – Макс Кідрук, 2012 →

I admit the possibility. (c)

Англійську варто вчити вже для того, щоб в день релізу книги міг її купити і читати. Так у мене вже другий рік підряд з книгами Роберта Ґалбрейта ака Джоан Ролінг про Корморана Страйка. Круто ж коли в один день виходять усі формати книги: і паперовий, і електронний, і аудіоформат.

Після 6 частини “The Ink Black Heart”, яка мені сподобалась найбільше з усіх частин, важко було братися за 7, останню книгу “The running grave”. Дуже часто після фурору або ж просто класної частини, наступна завжди виглядає слабшою. В цьому ж випадку “The running grave” виявилась не менш крутою і захопливою, ніж попередня.

Сюжет починається з листування батьків і їхнього сина. Син Вілл кинув університет і подався в… церкву. Він обірвав усі звʼязки, не покидає цю ферму, але гроші, які він успадкував від дідуся (95 тисяч фунтів на секундочку) він зняв з фонду. Певна річ, батьки в шоку.
У цієї церкви є багато послідовників по всьому світу, навіть селеби. Відома акторка та видатний письменник постійно вихваляють її. Але ексчлен цієї церкви, навпаки розповідає, що це ніяка не церква, а звичайна секта або ж культ, де людям промивають мізки, забирають гроші та абʼюзять.

Продовжувати читання The running grave – Robert Galbraith, 2023 →